Міжнародний день рідної мови хочеться говорити про найріднішу мову – свою. Українська мова. Яка вона – чи складна, чи насправді така милозвучна, як нам здається? Невже складно вчити її іноземцям, чи російськомовним українцям, і чи суттєво відрізняється від інших?
Про це я вирішила дізнатись у людей, які окрім рідної добре володіють мовами світу. Адже в них за плечима є філологічний багаж і вони в змозі побачити свою мову збоку, у розрізі світових мов.
Максим Кобєлєв – програміст. І хоч він працює в Україні, йому щодня доводиться користуватися англійською для порозуміння з колегами. Він володіє чотирма мова (українська, іспанська, білоруська, англійська), але найгарнішою вважає українську.
Для Максима мова – це знак ідентичності: “Рідна мова насамперед – це ідентифікаційний маркер. Коли я чую десь українську, розумію, що це своя людина, де б я не був – в Україні чи за кордоном”.
Він додає, що в порівняні з іншими мовами, наша доволі складна у вивченні для іноземців: “Якщо українську порівняти, наприклад, з англійською, то вона складніша для вивчення. Бо, як мінімум, у нас є 7 відмінків, дуже складна система відмінювання дієслів, іменників, прикметників. Багато варіантів закінчень слів. Як це все звести до купи іноземцю, який не володіє жодною слов’янською мовою? Думаю, що це непросто. Треба докласти зусиль. Але на певному рівні вивчити українську можливо, якщо є бажання. А для людини, яка знає будь-яку слов’янську мову – це зовсім не проблема”.
Максим каже, що не так важливо, чи милозвучна й гарна його рідна мова, головне – щоб вона функціонувала. “Важливо, щоб люди розмовляли українською. Щоб вона не лежала в шафах у подобі історичних пам’яток і документів, щоб щодня використовувалася своїм народом”, – підсумовує Максим Кобєлєв.
Лінгвіст за освітою Мирослав Панчишин свого часу заснував власний центр перекладу, який вже працює скоро 10 років на українському ринку. Володіє англійською і німецькою мовами та вважає, що українська – унікальна мова світу й одна з небагатьох, яка використовує кирилицю: “Англійська та німецька мови перебувають в одній мовній підгрупі, утім мають суттєві відмінності між собою, а тим паче відрізняються від української мови, яка належить до іншої групи мов. Передусім – це алфавіт. Українська мова – одна з небагатьох, яка використовує кирилицю.
Англійська та німецька використовують латинку, у німецькій навіть її розширений варіант. Також, на відміну від англійської та німецької, українська мова є синтетичною*, тобто у нас є відмінки слів, часові форми утворюються через зміни словоформ, а порядок слів у реченні може бути довільним.
Водночас англійська й німецька мови мають строгі правила щодо порядку слів у реченні, а англійська до всього має досить обмежені способи побудови зв’язків у реченні. Крім того, синтетичні мови (сюди ж належить українська) вважають архаїчнішими, вони дають значно більше можливостей висловити свою думку. Важливо також згадати, що українська мова зараз активно поповнюється англіцизмами здебільшого в технічній сфері, які активно входять в повсякденне життя молоді. У такий спосіб певні розбіжності між мовами розмиваються”.
Лінгвіст вважає, що найкраща оцінка милозвучності мови – це коли її пісні наспівують іноземці: “Останні декілька років українська музика й пісня почали стрімко розвиватися. І якщо українські пісні можна буде почути на закордонних радіостанціях, а іноземці їх часто наспівуватимуть, не розуміючи змісту, то можна вважати, що й милозвучність, і мовна політика нашої держави на високому рівні”.
Мирослав Панчишин, як людина, яка працює з різними мовами, підтверджує тезу Максима Кобєлєва про складність нашої мови в порівняні з іншими: “Враховуючи, що українська є синтетичною мовою*, то її можна віднести до досить складної. Принаймні в декілька разів складніша за англійську та німецьку. По факту, у нас значно більше правил для побудови речень, фраз, словоформ, і, відповідно, значно більше винятків до цих правил.
Мабуть, одним із найскладніших розділів у вивченні української мови є вимова та наголоси, оскільки артикуляційний апарат місцевих жителів та її носіїв адаптований до такої вимови, а от іноземцям важче з цим впоратися. Проте в Україні можемо спостерігати ситуацію, що іноземці, які приїжджають до нас на навчання, досить швидко її опановують. Тому складність теоретичної частини та швидке вивчення свідчать про протилежні речі”, – підсумовує лінгвіст.
Ганна Кирієнко, перекладачка-фрілансерка володіє п’ятьма мовами – українською, французькою, італійською, англійською та російською. На її рахунку перекладені книги видавництв “Наш формат”, “Ранок” та Nashaidea. Драгоманка вважає, що її рідна мова – це не лише засіб комунікації із землякам, а й зв’язок поколінь: “Українська – це невіддільна частина мене самої, те, що пов’язує мене з моїм народом і моєю країною, з попередніми поколіннями. Є одне висловлювання, яке чітко виражає моє ставлення до рідної мови: “Я володію багатьма мовами, але живу я тільки однією”.
Можна по-різному ставитись до своєї країни, знати досконало не одну мову світу, але рідна мова – лише одна, і це та річ, яка поєднує усі покоління єдиною золотою ниткою. Тим паче, якщо вірити моїм спікерам, нам з народження дано великий скарб – розуміти й володіти складною, але дуже гарною мовою.
З Днем рідної мови, українці!
*Синтетичні мови ( грец. synthesis — поєднання) — мови, в яких граматичне значення синтезується з лексичним у межах слова (граматичне значення виражається за допомогою флексій, формотворчих афіксів, чергування звуків і суплетивізму). Синтетичні мови вважаються архаїчнішими, ніж аналітичні. Вони мають більш розвинуту морфологію.
|
