Радіо UA Chicago / Газета Сурма
2024: що принесе Дракон для України та Світу?
Рік Виборів. Протистояння трендів.
2024 рік безумовно можна назвати Роком Виборів, які відбудуться у понад 70 державах і охоплять 4,2 мільярда людей. Це буде одним із найбільш визначальних факторів для політики багатьох держав, а як наслідок – для міжнародної політики та економіки. Вибори вже давно перестали бути інструментом демократії, особливо якщо ми говоримо про режими з розряду путінського. Адже на московії відбуваються не вибори, а узаконення «царя» (чи його двійника-трійника), альтернативи якому не існує. Проте в США вибори в 2024 році обіцяють бути дуже важкими, а сама боротьба – буде запеклою та, можливо, навіть переходитиме на фізичний рівень. У масштабах всього світу вибори-2024 стануть черговим етапом збільшення протистояння між націонал-консервативними ідеологіями та деспотично-глобалістичними. Процеси останніх 2 років вже чітко показують, що в тому ж ЄС відбувається піднесення націоналістів та консерваторів – Італія, Нідерланди, Фінляндія, Польща (попри зміну уряду, формальну перемогу на виборах – найбільшу кількість мандатів у Сеймі здобули саме польські націоналісти), Угорщина, Словаччина тощо. Популярності «правих» серед європейських народів є просте пояснення – народи на рівні своєї інтуїції відчувають глобальні світові загрози, що вже нависли на людством. Обмеженість ресурсів, вироджена природа грошей, які самі стали «товаром», просування ідеологій, що нав’язують неприродні антицінності та споживацтво, повномасштабна війна в Україні та можливість переходу до більш гарячої фази Третьої світової війни тощо. У таких умовах, навіть якщо нема повного усвідомлення зазначених обставин, природною реакцією народу є гуртування – заради того, щоб вижити, зберегти себе. Саме «націоналізм» як ідеологія в таких умовах стає найбільш природною реакцією людей, що прокинулись. «Народ» – на «родах» – кровна етнічна спорідненість, яка власне і лежала в основі утворення майже всіх держав, за винятком США та Канади. Адже держави створювались відповідними народами заради свого виживання, збереження в часі і просторі. Фактично різна глобалістична та космополітична отрута постійно виливається в масову людську свідомість для того, щоб люди «забули» просту істину: Держава – це насамперед організація. Вища форма організації відповідного народу. Польща – польського народу, Італія – італійського, Ізраїль – єврейського. А Україна?
Але повернемось до виборів. Не просто так видання The Economist розмістило виборчу скриньку в самому центрі своєї обкладинки, присвяченої 2024 року. Чим більше обкладинок цього видання переглядаєш, тим частіше задумуєшся над тим, чи це прогнозування чи програмування? Адже тренди, зображені на обкладинках, мають властивість втілюватись в житті. На одному рівні зі скринькою для голосування The Economist цьогоріч розмістило штучний інтелект та прогноз економічного спаду. Штучний інтелект, його розвиток та використання в багатьох країнах світу, подальша «цифровізація людства» створюють як можливості, так і загрози. Читаючи різних мислителів, футурологів, вивчаючи доступні для обивателя версії ШІ та стараючись зробити цілісне осмислення цього явища, незмінно приходжу до висновку, що нас чекає дуже стрімка зміна всього. Настільки стрімка та потужна, яку ми практично нездатні уявити. Як приклад, спробуйте порівняти світ до появи інтернету та після? За масштабами того, що відбувається, думаю що зміни через ШІ будуть ще більшим. Обкладинка The Economist нам подає подвійну природу зв’язків ШІ з мозком людини. З одного боку ШІ отримує інформацію з мозку людини, обробляє і передає знову в мозок. Проте з іншого – вже сам ШІ передає «щось» та отримує «зворотній зв’язок». Інструмент двостороннього впливу та здатність до самовдосконалення та навчання, при цьому верхньої межі ми не знаємо. Можливо, хтось таки знає, проте чимало науковців та керівників технологічних компаній висловлюють аргументовані застереження. Читаючи різні твори Айзека Азімова, «Соляріс» Станіслава Лема, розуміючи природу механізмів, описаних у «1984» Джорджем Орвеллом, в мене особисто виникає чимало застережень – ризиків є дуже багато. Важливо, щоб в певний момент інструмент для людини не почав використовувати людину як інструмент.
З другої сторони від виборчої скриньки зображено спадаючі економічні графіки із символами 4 валют – англійського фунта, євро, долара США, китайського юаня. Обидві функції, що зображені, йдуть на спад. Це цілком може означати потужну інфляцію, економічний спад та рецесію. Нобелівський лауреат з економіки Джозеф Стігліц у своїй книзі «Ціна нерівності», аналізуючи причини кризи 2008-09 років, вказує на те, що наступна криза неодмінно буде, адже природа економічних процесів залишилась та сама, як і вироджена природа та фактична незабезпеченість грошей. Додайте до думок Стігліца доповідь Римського Клубу «Come On! Капіталізм, недалекоглядність, населення і руйнування планети» і отримаємо більш повну картину тенденцій, що нас очікуватимуть. Тенденцій, на які впливають певні «невидимі руки» (або маловидимі), серед яких міфічна «невидима рука ринку» Адама Сміта навряд чи існує. Через власне свою «міфічність».
Поляризація світу – Китай-США продовжуватиметься та поглиблюватиметься. Протистояння між умовним «колективним Заходом» на чолі зі США та розширеним БРІКС на чолі із Китаєм суттєво зросло в 2023-му. Всі обставини вказують на те, що в 2024 р. зростання може стати ще більшим. Пов’язано це як з усіма геополітичними процесами, так, зокрема, і з виборами на Тайвані. Сі Цзіньпін своєю «великою метою» під час безпрецедентного 3-го терміну на посаді глави Китаю вважає об’єднання Тайваню з Китаєм. В контексті цього протистояння ще більше запитань виникає щодо Близького Сходу. Війна Ізраїлю проти Палестини перекреслила ідею про те, що світ може продовжувати ігнорувати важке становище палестинців. І попри можливість переростання цього конфлікту у ширший – регіональний чи навіть загальномусульманський, може з’явитись новий шанс для миру.
Журнал The Economist вказує, що оскільки економічне зростання Китаю сповільнилося, напруженість навколо Тайваню зростає, а США продовжують обмежувати доступ Китаю до передових технологій, то риторика про нову холодну війну зростає і посилюється. При цьому Байден та Сі «сидять» спинами один до одного внизу обкладинки, що логічно трактувати як відсутність діалогу. На відміну від Зеленського та путіна, що повернуті обличчями один до одного.
Ще одним важливим трендом 2024 року є подальше зростання ролі «чистої енергетики». Вплив рідкоземельних металів, зокрема літію, а також міді та нікелю ставатиме все сильнішим, відповідно «посуваючи» ролі нафти та газу. У цьому контексті доцільно відзначити загальносвітове збільшення потужностей атомної енергетики, за якою вбачають велике майбутнє. Україна має величезні конкурентні переваги в цих напрямах, маючи одні з найбільших покладів як рідкоземельних металів, нікелевих руд, так і урану. Проте важливим є використання цих корисних копалин в інтересах всіх українців, а не групи олігархів, міжнародних корпорацій чи замаскованої московської агентури. Водночас потрібно не продавати цінну сировину з України, а організовувати на її основі виробництво високої доданої вартості – не літій продавати, а принаймні акумулятори, а краще – електромобілі.
Рік оборони Української Землі.
Для українців 2024 обіцяє бути набагато важчим, ніж 2023. І цьому є ціла низка як зовнішніх, так і внутрішніх першопричин. Контрнаступ ЗСУ не приніс очікуваних результатів, які так щедро анонсувались зеленим телемарафоном. Хоча відсутність таких результатів має об’єктивні причини – перевага московського ворога в повітрі, брак озброєнь. Допомога Заходу зменшилась до мінімуму, починаючи із лютого 2022 року. А не тільки масштаб, а й сама наявність подальшої військової та фінансової допомоги «зависли» в повітрі. І це змушує хвилюватись мільйони українців по всьому світу. У березні 2023 року ЄС ухвалив рішення доставити в Україну мільйон артилерійських снарядів протягом 12 місяців, однак на кінець року фактично надіслав лише 300 000. Допомога США долає перешкоди у вигляді політичних торгів всередині Конгресу, які ще й відбуваються на фоні старту виборчої кампанії. Кампанії, яка вже обіцяє стати однією із найжорсткіших в історії США. Наступні місяці для України стануть дуже важкими – нас чекають важкі бої, в умовах недостачі або навіть відсутності певних ресурсів. Натомість московська економіка та ВПК нарощують обороти – путінські орди готуються до свого наступу. Старший науковий співробітник з сухопутної війни в Королівському інституті об’єднаних сил Великої Британії (англ. Royal Institution of Great Britain, Ri) Джек Уотлінг у своїй статті для видання The Guardian прогнозує, що у 2024 році росія, ймовірно, зможе випустити близько 5 мільйонів снарядів по Україні, спираючись на власне виробництво, постачання з Ірану та Північної Кореї. Кремль зараз виробляє більше снарядів, ніж весь блок НАТО, що є болючою проблемою для України та може стати не менш болючою проблемою для НАТО. При певних геополітичних обставинах. Міністерство оборони Естонії опублікувало документ із детальним описом військового обладнання, необхідного для того, щоб зробити оборону України стійкою та звільнити окуповані території до 2025 року. У Міноборони Естонії впевнені, що перемогу можна здобути протягом найближчих трьох років. Це можливо завдяки двом факторам: певним зусиллям Північноатлантичного альянсу та виснаженню ресурсів рф, які є більш обмеженими. Нинішня зневіра в перемозі та так звана «втома від війни» є результатом інформаційної кампанії росії, попри очевидну наявність деяких негативних факторів. Проте саме передноворічні публікації Міноборони Естонії та статті The Guardian є для нас надважливими та дуже позитивними. Фактично наші справжні союзники, руками естонських фахівців, опублікували документ, в якому проаналізовано, як Україна може перемогти рф не пізніше 2026 року, і що для цього мають зробити країни-члени контактної групи «Рамштайн». Перераховані кроки для майбутньої перемоги України мають такий вигляд: 1. Країни-члени НАТО з Контактної групи «Рамштайн» повинні (і мають можливість) витратити 0,25% сумарного ВВП, тобто 120 млрд євро, на випуск зброї для України. 2. Щоб будувати більше зброї, потрібно діяти у кількох напрямках. По-перше, наростити випуск безпілотників у Європі, а для цього «послабити європейські стандарти продукції». По-друге, наростити випуск снарядів, зенітних ракет для сил ППО. По-третє, наростити випуск винищувачів. 3. Потрібно збільшити термін підготовки українських бійців. На сьогодні вони проходять п’ятитижневий курс навчання на західних полігонах, але цього терміну явно не достатньо, вказали автори аналітичного документа. 4. Коли Україна матиме ресурси, надані партнерами, їй потрібно кожен рік ліквідувати не менше як по 100 тис. російських військових. При виконанні цих 4 кроків прогнозують, що: • 2024 рік – Україна та країни-партнери нарощують виробництво зброї, а Україна посилює оборону; • 2025 рік – новий рівень розвитку ВПК Європи та США, тим часом як перед рф замаячить перспектива поразки; • 2026 рік – «Україна справді виграє, а росія програє не пізніше 2026 року», – впевнені естонські військові. Поява статті аналітика Королівського Інституту підсилює аналіз Міноборони Естонії, надає цьому аналізу фактичну підтримку від Великої Британії та підштовхує усіх інших західних партнерів до виконання зазначених кроків. Цілком можливо, що саме британська дипломатія та розвідка зараз стають локомотивом для втілення цих планів. В цьому місці хочеться побажати британським консерваторам залишитись при владі, адже позиція так званих лібералів є далеко не такою проукраїнською. Я вважаю, що допомога Україні буде надаватись і, найімовірніше, в достатніх обсягах. Проте для того, щоб це відбулось, потрібно буде вистояти кілька дуже важких місяців. Налагодження всіх необхідних дипломатичних, виробничих та військових процесів потребує певного часу. Проте цілком можливо, що саме завдяки реалізації всього вищезазначеного у 2024 році відбудеться перелом, позитивний для України. Пишучи ці рядки в існуючих реаліях, хочеться вчергове наголосити, що для України також критично необхідним є створення та відновлення свого виробництва зброї – як з точки зору безпекової та військової, так і економічної. Проте, з огляду на всю діяльність влади Зеленського і до повномасштабного нападу, і після нього, розраховувати на таку їхню діяльність видається не надто надійним. А фрази щодо «мільйона дронів» у 2024 році взагалі не викликають нічого, окрім гіркої посмішки.
Попри наявність повномасштабної війни, кількість пробуджених людей в Україні все більше зростає. Внутрішній ворог стає все більш зрозумілим, а окремі його злочини відкликаються в українських серцях все більшою злістю, прагненням справедливості та бажанням вижити. Зокрема, воєнні злочини та антиконституційний розпродаж землі і надр. Внаслідок останнього є цілком реальна загроза того, що ті землі, які не зміг зброєю захопити путін, будуть вкрадені в українців, проте за допомогою політико-економічних методів. Принаймні ворогам – і зовнішнім, і внутрішнім, – цього дуже хотілося б. Проте я впевнений, що їм цього не вдасться. 2024 рік справді стане Роком Захисту Української Землі від усіх ворогів та загроз. Тому, окрім зміни військової ситуації, я також прогнозую внутрішньополітичні зміни. Запит на справедливість та бажання помсти ставатимуть все сильнішими. Рейтинги Зеленського і його «слуг» стрімко впали і ще не досягли свого мінімуму. Власне саме тому Зеленський та Єрмак і відмовились від проведення виборів у 2023 році, попри те, що вже планували їх та навіть розгортали відповідну партійну діяльність. Внутрішній протест буде, єдиним реальним стримуючим фактором для нього вже зараз є надзвичайно складна ситуація на фронті. Проте це не може тривати вічно, а фраза Сунь-Цзи про те, що неможливо перемогти зовнішнього ворога без перемоги над внутрішнім, повторювалась в українському інформаційному полі вже тисячі разів. Політична напруга зростатиме. Саме тому найбільш очікуваним є поява різних за своєю природою, змістом та силою протестів. Найсильнішими такі протести можуть стати вже наступної осені, а ми, українці, повинні бути до цього максимально готовими – згуртованими та усвідомленими. Якою б дивною не видавалась ця теза на тлі теперішніх гнітючих обставин. Завданням українців в таких умовах стане збереження держави та подальша зміна системи управління Україною – руйнування кланово-олігархічної системи – внутрішнього ворога. Можливо, в цьому місці мені дуже хочеться видавати бажане за дійсне, відійти від холодного аналізу до гарячих емоцій. Але в нас насправді є всі передумови для втілення всього вищезазначеного. Найтемніша ніч перед Світанком. Українське Сонце зійде. І цей процес підкріплений самою Природою та Творцем. Хай 2024 рік стане роком позитивних змін для Українського Народу та всіх Вас, дорогі наші читачі! Слава Україні!
Назар Мухачов, Київ, Головний редактор газети «Сурма»
