До Днів Українського Прапору та Незалежності України
00:18
Вірш "Блакитне та жовте" я написав у такому далекому тепер, ще радянському, квітні 1990-го року. Тоді я тільки-но вступив до Народного Руху України і був призначений на зборах нашого осередку відповідальним за пропаганду та агітацію.
В той час носити значка у формі українського прапора та вітатися виголосом "Слава Україні!" було певною мірою небезпечно - земляки, вщерт забамбулені московською пропагандою, реагували на таке вельми негативно. Зараз це смішно, але головною ідеєю мого давнього вірша є те, що синьо-жовте знамено - не "прапор фашистських прислужників", як всюди казали тоді комуністи, а історичний символ України та всього українського. Так воно було, панове, і про це потрібно пам'ятати! Шлях до Вільної України був (і є!) вкрай тернистим і завдання всіх творчих людей, котрими ми з вами, товариство, є - завжди бути на вістрі боротьби за все українське! Де б ми з вами не були і в яких обставинах не жили!
---------------------------------------------------------
Блакитне та жовте
Під небом блакитним жовтіє пшениця,
а полум'я сонця в синь моря спада.
Блакитна, прозора вода із криниці
і київська осінь така золота!
Ці кольори - поряд. Вони гармонують.
І тільки дурне белькотить: "Єрунда,
какая мнє разніца - жовте чи синє,
аби в магазінє била ковбаса!"
Гей, друже, чи знаєш, шановний,
що в сиві, далекі часи неспокою й борні
під синім та жовтим за правду ходили
й рубалися мужньо слов'янські вої?
Блакитне та жовте... Хіба винуваті вони,
що їх покидьки вмазали в кров?
Ганьба чорносотенцям з їх кольорами,
та я відрізняю сичання від слов!
Хай барвами рясно цвіте Україна!
Хай різним народам дарує любов!
Блакитне та жовте ніяк не завадять
нам їсти і борщ, і пельмені, і плов!
