Газлайтинг – це форма психологічного маніпулювання, коли одна людина змушує іншу сумніватися у власному сприйнятті реальності. Ця токсична тактика часто використовується в художній літературі для створення конфліктів, розкриття характерів та демонстрації влади одного персонажа над іншим. Багато класичних і сучасних творів містять приклади газлайтингу, що дозволяє читачам краще зрозуміти цю проблему та розпізнавати її в реальному житті.
В цій статті ми розглянемо прояви газлайтингу в літературі. Детальніше про те, що таке газлайтинг, як він проявляється у відносинах та як його подолати читайте в статті за посиланням.
Газлайтинг у класичній літературі
Одним із найяскравіших прикладів газлайтингу в літературі є п'єса «Газове світло» (1938) Патріка Гамільтона, від якої та походить сам термін. У ній головний герой Джек постійно маніпулює своєю дружиною Беллою, змушуючи її сумніватися у власній пам'яті та розумі. Він змінює освітлення в домі, а коли вона помічає це, переконує її, що їй здалося. Така поведінка доводить жінку до емоційного виснаження і втрати довіри до самої себе.
Ще один приклад можна знайти в романі «Джейн Ейр» (1847) Шарлотти Бронте. Персонаж місіс Рід використовує газлайтинг щодо маленької Джейн, переконуючи її, що вона нікому не потрібна, що вона неблагодарна та має бути вдячною за будь-яке ставлення до себе. Це позначається на самооцінці дівчинки та змушує її постійно сумніватися у своїх емоціях та почуттях.
Ще один приклад – роман «Ребекка» (1938) Дафни дю Мор’є. Головна героїня, друга дружина багатого вдівця Максима де Вінтера, постійно відчуває тиск з боку домробітниці місіс Денверс. Жінка навмисне змушує її думати, що вона ніколи не зрівняється з померлою першою дружиною, Ребеккою. Її психологічний тиск і маніпуляції призводять до зниження самооцінки головної героїні й майже доводять її до відчаю.
У романі «1984» (1949) Джорджа Орвелла представлений тотальний газлайтинг на рівні цілої держави. Партія змушує громадян приймати брехню як істину, змінюючи історію та заперечуючи очевидні факти. Найяскравіший приклад – слоган "Війна – це мир. Свобода – це рабство. Незнання – сила". Головний герой, Вінстон Сміт, поступово починає сумніватися у власних спогадах і здоровому глузді через систематичний вплив пропаганди.
Газлайтинг у сучасній літературі
У романі «Зникла» (2012) Гілліан Флінн головний герой Нік піддається газлайтингу з боку своєї дружини Емі. Вона створює складну мережу маніпуляцій, щоб змусити його відчувати себе винним у злочинах, яких він не скоював. Вона контролює не лише його думки, але й суспільну думку про нього, використовуючи соціальні очікування та інформаційний вплив.
Ще один приклад – роман «Дівчина у потягу» (2015) Поли Гоукінз. Головна героїня Рейчел страждає від алкоголізму та провалів у пам'яті, що стає ідеальним ґрунтом для маніпуляцій з боку її колишнього чоловіка. Він постійно змушує її сумніватися в тому, що вона бачила чи чула, переконуючи її, що всі її підозри та почуття – це лише наслідки її власних проблем.
Чому важливо розпізнавати газлайтинг у літературі
Вивчення газлайтингу в художніх творах допомагає читачам краще розуміти механізми маніпуляції та розпізнавати їх у реальному житті. Література не лише ілюструє цей вид психологічного насильства, але й показує його наслідки – втрату впевненості в собі, емоційне виснаження та залежність від маніпулятора.
Такі книги можуть стати інструментом самопізнання та нагадуванням про важливість довіри до власних почуттів і спостережень. Вміння розпізнавати газлайтинг – це перший крок до його подолання та захисту від токсичних впливів.
Джерело: https://advice.telegazeta.com.ua/
| 
