Худі селянські сани тягнулися крізь танучий сніг; босі саниці досягали ґрунту та сунули по грудках, немов на скакалці, або хиталися у вибоїни та затоки. Старий єгомосьць загорнувся в вилиняне лахміття, натягнув на очі кашкета, і, попихкуючи дешевою сигарою, «думав собі». Їздив він колись на чотирьох меринах і в чудових санях, з візником у золотій лівреї, огортався колись киреєю, обшитою хутром лютих ведмедів... Боже милий! — земля тремтіла, яничарів було чути за півмилі, коні хропли, селяни та євреї стояли без шапок... Фух... чи там зараз гірше? Хто знає? Ніколи їзда на санях по порожніх полях не приносила йому такого задоволення, як сьогодні, коли він їде у селянському екіпажі... Доктор Пьотр Цедзина чекає вдома! Ха-ха!... Ну ж бо, шкапи! Зберіться силами! Тільки ще один ліс, лише маленький ярок біля Заплоця...
«Цікава історія, — думає пан Домінік, — Чи Пйотрик зробив і переписував математичні рахунки? Він думав, негідник, що я дозволю йому цілий день тинятися по хатах (він, певне, вчить дівок німецької...) і виставлю себе дурнем. О... сідайте, пане хіміку, зі своїм калькулятором, додайте числа, гарним почерком випишіть списки для інженера, зробіть мою роботу для вашого старого батька. Я носитиму вам тютюн безкоштовно і тратитиму цілий статок на сардини?»
тлумачення та редагування з польської Івана Петришина https://wolnelektury.pl/katalog/lektura/doktor-piotr.html
--------------------------------------------------------------------------------
Стефан Жеромский «Дохтур Пьотр».
/фраґмент/
Худі силянські сани тягнулися чирис танучий сьніг; босі саниці дутягувалися ґрунту і ся сунули пу грудках, як на шнурку для скаканя, абу ся гойдали на вибоїнах та фосах. Старий їгомосьць замутався в вигурілі віт часу лахи, натягнув на вочі кашкета, і, попахкуючи дишевим дзиґаром, «думав субі». Їздив він кулись на штирох сильних конях і в файних санях, с фірманом в зулутім жупані, замотувався кулись киреїю, упшитом шкіром лютих видмедів... Боже милий! — зимля трасла, яничарів було чути за півмилі, коні хрипіли, хлупи і жиди стуяли бис шапок... Фух... чи там зара гірши? Хто го знаї? Ніколи їзда на санях пу пустих пулях ни приносила юму такого задуволиня, як дісь, кули він їди в селянськім икіпажі... Дохтор Пьотр Цедзина чикає вдома! Ха-ха!... Ну, давайти, шкапи! Збитіт свої сили! Тікі ше їденн ліс, ше маленький ярок кулу Заплоця...
«Інтиресна історія, — думає пан Домінік, — Чи Пйотрик зрубив і пириписав рахунки? Він думав, батяр, шу я пузволю юму цілий день шлятися пу хатах (він, певно, вчит дівок німецкуї...), і буду вигкядав, як варят. О... сідайти, пани хеміку, зі свойом рахівницьом, дудайте числа, гарним почерком випишіт списки для інжинера, зрубіт мою руботу для вашого старого вітця. Я шо, буду вам тютюн нусив бисплатно і буду тратив цілий маєток на сардини?»
с польскуї на західно-українску пиритлумачив Їван Питришин
тлумачення та редагування з польської Івана Петришина
-------------------------------------------------------------------------------------------------
Стефан Жеромскій "Дохтуръ Пйотръ".
/оурывокъ/
Худыї мужицкії сани тягнулися чирис таючій снѣгъ;
босыї полузьї туркалися земли і ковзали ся по купкахъ, аки по шнурцѣ, чи качались въ рытвинахъ и заливахъ. Старый панъ замутався въ ветхия лахманіє, натяглъ шапку на очеса и, дымля дешевим дзиґаромъ, "размышляше самъ дъ себѣ". Когдась ѣздилъ онъ на четверике коней и въ чудесныхъ саняхъ, съ фирманомъ въ золотим жупанжє, когдась, замотувався въ кирею, подшитою мехомъ лютыхъ медведей... Боже мій! – земля дрижала, янычары чутны были за полверсты, комони храпли, хлопы и евреи стояли безъ шапокъ... Фу... чи ж нынѣ горше? Хто то вѣсть? Колись же ѣзда въ саняхъ чрезъ пустыї поля не приносила йму стілько задоволєнія, како днесь, коли ж ѣхавъ онъ във телеге... фірє хлопской. Дохтуръ Петръ Цешина чекатъ дома! Ха-ха!... Ну, вы, обманниї! Силы зберіте! Іще удинъ лѣсъ, іще невелікі яръ близъ Заплоцъ...
"Интересное дѣло," думаетъ панъ Доминикъ, "чи ж Петръ сробилъ и списалъ выкладки? Думалъ онъ, брехунъ, шо я позволю йму шлятись по домахъ цѣлый день (онъ, певнє, учитъ дѣвицъ нѣмецкому...) и дурака з менє валять будє. Охъ... садись, панъ Химикъ, съ лічильніцомъ свойомъ, складувай числа, выписувай списки для инженера красивымъ почеркомъ, дѣлай мою работу для стараго отца твоего. А, я, буду тягать тебѣ тютюнъ даромъ и тратить багацтвіе на риби дробния?"
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
