Біжи синку в батьків пам’ять.
Там знайдеш історії стрічку.
Попитай тих, яки тямлять
Наше буле, невеличке.
Не сумуй, коли побачиш
Їхні сумніви розлиті.
Сухі сльози, піт гарячий...
Їм все це давало жити.
Вони жили вогнем віри
В Бога, в край свій, в перемогу...
І молились дуже щиро.
Перш за все, до свого Бога.
Інших Богів в них не було.
Був весь час, лиш той, Єдиний!
Про якого незабули
Батьки – діти України.
Знай, понад усе кохали
Рідну мову, віру, поле...
Своє завжди шанували,
Й не відреклися ніколи.
Тому батьків будьмо горді.
Вони гідні цього нині!
Своє НІ! сказали орді
Своє ТАК! вільній Вкраїні.
03.07.2008р.
| 
та
у Вас 
0
