Я відчуваю душу каменем…
Я забула як це, посмішка променем…
Кожне слово дихає холодом…
Кожен біль полизує солодом…
Кохання прогнозоване втратою…
А солодке життя пахне зрадою…
А я просто не знаю що коїться…
Це напевно душа моя гоїться…
На вулиці повітря морозне…
А я собі переливаю з пустого в порожне…
Ніхто не розуміє, а в душу шкребеться…
Це у житті «ввічливо» зветься…
Все ніби терпимо, все так як треба…
Та мені з божевілля забракло неба…
І захотілось того, чого й з звички не хочеться…
Це внутрішня біль…на волю проситься!!!!!!!!!!!
| 
та
у Вас 
0
