Тіло

Пелюстками троянд обсипане тіло

В душі кислота, рану зболіла,

Воно тихо мовчить, хоча мовити хоче,

Сотні тисяч годин, болем лоскоче.

Щось щемить, а ще ось у грудях заплаче,

Це таємно емоція гордо маячить.

Даючи віру в себе і крихту надії,

Що загоїться все і здійсняться мрії.

І пелюсточки вкриють знеболене тіло

І загоять нектаром рани ті вміло.

Все минеться а знак свій охоче залише

Гучний хаос в душі обернеться в тишу…