Леся Українка

Так, пісні її скрізь пломеніли...
Та, обравши тернистий свій шлях,
Вони іскрами зброї летіли,
Відбиваючись в світлих очах.

Почуття невимовної туги
Залишалося в ній назавжди,
Та вона не терпіла наруги
І співала мотив боротьби.

Її спів, як життя всеосяжний,
Пробудив Україну від сну.
Та й не може вже бути інакше -
Вона слухала завжди весну!

Про незламність духовної волі
Свідчить віра в безсмертні слова:
Хто сказав, що корилася долі?
Хто сказав вам, що Леся слабка?

Поборовши життєві незгоди,
Домоглася своєї мети.
І полум'яна квітка свободи
Для нащадків цвістиме завжди.

Мала сили любити і жити,
Опбікаючи словом серця,
Самовіддану справу творити
У натхненні поета-борця

Хоч її серед нас вже немає,
Залишились на спомин слова.
Ці слова - те, що враз не вмирає.
Леся поруч. І Леся жива!