Я не смію питати в осені

****

Я не смію питати в осені

Де поділося твоє кохання.

Чом слова, що із серця просяться

Без надії і сподівання

Я не смію питати у клена

Чому гордо росте один,

Чому листя ще свіже, зелене

Обіймає не раз восени

Я не смію питати у тебе

Чом до клена ідеш сповідатись,

Чому зірку шукаєш на небі,

Якщо зорям судилось згасати.

Я не смію питати у Бога,

Чом кохання буває сліпе,

Чом щоденно твоя дорога

На розраду до клена веде.

Я лиш можу собі сказати,

Що коханню потрібен вогонь.

Якщо бачиш згасаючу ватру

Не чекай, що засвітиться знов