У світі вже не так багато див. І не щодня зустрінеш чари. Ніхто уже не вірить в них. Ніхто не лічить хмари.
Усі кудись ідуть безвпину, і рух той безкінечний наче. А я лише до щастя лину і серце за весною плаче.
Наш світ немов безмежний океан. І зовсім легко в ньому загубитись, коли кругом лише обман. А так не хочеться брехні коритись!
Усі забули про любов, яка насправді вічна. І так хотілося б, щоб знов вона в житті була привична.
Я подарую завтрішній світанок тобі - моє земне життя. Нехай так буде кожен ранок, нехай це буде відкриття.
Я хочу жити тут завжди, щоб зрозуміти суть буття. І до людей всіх донести: ЛЮБІТЬ СВОЄ ЖИТТЯ!
|