Ваша правда,пані Ірино:шкода такої барвистої краси...Але все в природі проминуще.Тож будемо чекати зиму. А осінь знову прийде наступного року.Дякую Вам щиро за приємні враження Ваші!
Хтось на форумі казав, що пори року - це буденно і важко писати про них щось нове. Що важко - згоден, що буденно - ні! Про осінь так ніхто ще не писав! Бравіссімо, пані Наталя!
Пане Пилипе,скажу так:кожен день у природі-неповторний,треба тільки вміти вловити цю особливу мить,відчути її і передати словами.Ніщо не надихає мене так,як природа-це невичерпне джерело натхнення і справжній витвір мистецтва.Стосунки людей можуть бути буденними,але не краєвиди,що оточують нас.Дякую Вам щиро за приємне спілкування і можливість поділитися власними думками! Завжди рада візиту!
Із задоволенням:у рамочці,куди вставляється текст,зверху є зелений квадратик,клацаєте на нього і з'являється рамочка для вставки коду зображення.Перед цим зображення треба копіювати: 1.Вибираєте в Інтернеті картинку,яка Вам сподобалася.Клацаєте на неї,щоб вона відкрилася. 2.Наводите курсор на зображення і правою кнопкою обираєте команду "відкрити зображення". 3.Зверху є код картинки.Копіюєте його,навівши на нього курсор(щоб код залився синім кольором)і обравши команду "копіювати". 4.Повертаєтеся на сторінку публікації вірша і вставляєте скопійований код у верхнє віконечко рамки для вставки зображення.Клацаєте з правого боку внизу на "insert" або "додати"(не знаю,на якій мові меню у Вашому браузері) і картинка з'являється над віршем.
Чого ж ти ходиш, осене, за мною, Торкаєш біль, як пружну тятиву? .................................................. А я живу одною лиш тобою! Одною лиш тобою я живу!
Як і ви, я люблю і глибоко відчуваю осінь. Саме вона найчастіше дарує нам натхнення, відроджує пам'ять і повертає втрачену любов, як це не дивно. Натхнення Вам, пані Наталю!
Значить глек не повністю розбитий і листкам є де подітися)))Сонце хурмою-чому ж невдало?Як на мене,досить непоганий образ.Восени траву не косять?Чому ж?Косять пізню отаву.В нас,на Прикарпатті,отава пізно дозріває.Так,вірш-меланхолійний,не сперечаюся.Чи маю щось оптимістичніше?Аякже!Маєте бажання,гляньте.
пані Соломіє, читав Ваші коментарі до віршів, зокрема до цього та п.Роксолани. <br /> Критик з Вас непоганий, та коли ми вже нарешті прочитаємо Ваших віршів?
"О, ці дерева, мовчазні й понурі, Вони мені давно вже не чужі, Летять листки, неначе з партитури, В розбитий глек порожньої душі..." Досконало, Наталь!!! Я навік закохана в поезію Твою! Чесно- без усіляких перебільшень!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
1
Рада Вам!
А осінь знову прийде наступного року.Дякую Вам щиро за приємні враження Ваші! 
Як гарно!Щиро дякую,пане Анатолію! 
Люба Роксолано,щиро дякую тобі за таку теплу дружню підтримку!