Не дай задути в темряві свічу, Коли затужать поминальні дзвони І потьмяніють золотоікони Від чорної розпуки і плачу.
Не дай задути пам'яті вогонь, Коли змахнуть крилом ворожі круки, Щоб заглушити стогони і муки, І змити кров з оскве́рнених долонь.
Їм не згубити істину в олжі І крики душ, розтерзаних безвинно... Бо їхня кров гірчитиме полинно Тим, хто життя розмінював чужі!..
Хто розтоптав надію чобітьми, Останні крихти вирвавши із хати. Їм перед Богом випаде постати- Тим, хто не зміг залишитись людьми...
Хай затуляють вуха від плачу, Та правди їм ніколи не збороти! В цей чорний день полинної скорботи Не дай задути пам'яті свічу.
|