МІЙ БОЛЮ СОЛОДКИЙ...

Обси́палась  квітка
моїх  солодкавих  надій
і  щастя  підсіло  в  чужий
даленіючий  потяг.
При  виході  з  серця  мого  
на  порозі  не  стій,
хай  душу  мою  не  шмагає
пронизливий  протяг.

На  друзки  дрібні
розлетілись  криштальні  мости
і  замки  піщані  роздмухав  
буденності  вітер...
Мов  два  метеори,
зіткнулися  наші  світи,
блакитна  планета
зійшла  зі  своєї  орбіти.

Усе  промайне  -  
у  життєву  пірне  каламуть
і  час  невблаганний
минуле  на  попіл  розвіє.
А  ти  не  минайся  ніколи,
У  спогадах  будь!
Мій  болю  солодкий,
моя  білокрила  надіє...