Туманним світанком прощається бабине літо, Розкидавши мушлі порожні на білім піску. Чого ж це я плачу?Мені залишаєш півсвіту, Бо й досі ще любиш мене, ненадійну таку...
Чого ж я шукаю, простромлена наскрізь дощами, В обтесаних скелях, закутаних в білий туман? Мені залишаєш в квадраті віконної рами Усміхнене сонце, що впало в нічний океан...
Мені залишаєш грайливі дзвінкі зорепади, Розлитий по небу Чумацький осяяний Шлях... Чого ж не знаходжу в дарунках твоїх я відради? І роси холонуть в моїх мерехтливих очах...
Не знаю-не знаю...Мені здається, що ми, творчі люди, дещо ненадійні, бо завжди зосереджені на своїй творчості і мало уваги приділяємо своїм близьким...Щиро вдячна, пане Анатолію!
Яке все мінливе, яке все рухоме у вас. Так, сумно, але не тужливо. Хочеться читати ще і ще.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ото ж бо. Дбайте про ваше здоров’я, а Пегас, може, до вас сам прилетить, чи якась Муза. Медитуйте і намедитуєте спокій та повагу до усіх. І
ivanpetryshyn:Ну, ображати іншого- це, мабуть, ваша сильна сторона. До речі, я вашої оцінки не просив. Чи дуже сильні ваші творіння, я ще не дивився, але
ruhlyvy:Отож, Бог таки допоможе! А Вам має ще капітально допомогти пан Гонта, бо всяк інший Адмін на його місці давно закрив би Вашу сторінку за Ваш ХРОНІЧНИЙ флуд, і бажання
у Вас 
1
Так, вона така!Щиро вдячна за розуміння, пані Іринко! 
