Ти повернулась, дівчинко русява!
Згубила стрічку синю у снігу.
На таці неба хмарка кучерява
Вмокає в піну сонця курагу.
Гнучка вербиця коси розпустила,
Бруньки пухнасті ще у сповитку,
Їх вітерець підхоплює на крилах,
Наспівуючи пісеньку легку.
Стара зима згорнула біле хутро,
Сипнула сріблом щедро з гаманця.
Бліді перлинки сяють перламутром,
Вони тобі, як завше, до лиця!
І ця постава, світла і тендітна,
З-під темних вій - небесна бірюза.
Ти повернулась, ластівко привітна!
І день засяяв, ніби органза.
З-під Вашого пера, п.Наталю, виходить один позитив, навіть така затяжна весна у Вас - дівчинка русява, ластівка привітна і зима кидає сріблом, що значить майстер своєї справи. Дуже гарно!
Все вам до лиця, пані Наталю, а особливо весна - золотокоса красуня. Гарний вірш із цікавими неповторними образами - осб, наприклад, -"Вмокає в піну сонця курагу". Надзвичайно сміливо і точно. Натхнення Вам
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
Навзаєм! 
Тепло дякую, пане Іване, за такий позитивний відгук! 
Радію, що вдається приємно Вас дивувати! 
Приємно, що завітали! 
Навзаєм! Хай в душі буяє весняний розмай! 
