Примарилось, що моляться дощі
Між ку́полів старих готичних сосен.
Монашкою блукає ту́жна осінь
У довгому потертому плащі...
Перебирає вервицю краплин
Під шурхіт золотого листопаду,
Між нетрями занедбаного саду
Кремезний дуб розкинув, наче млин,
Свої розлогі віти, у дворі
Схилилася вдовою сива хата
І стріха покручена, пелехата,
Повисла на старому димарі,
Неначе бриль. У вибиті шибки
Вітри холодні свищуть, ніби коні,
І перепрілі стіни, безборонні,
Мов ліхтарі, вогніють крізь віки.
І так прозоро дихалось мені
У цю блаженно-молитовну месу!..
Мов серед стін старого Херсонесу,
Блукала я в безлюдній глушині,
Де все таке цілюще і живе
Зоріло, грало світлом на привіллі!
Іскрили в душу яблука дозрілі,
Чи ж їх ніхто століттями не рве,
Що горнуться так любо до грудей
Чужій і неприкаяній приблуді?
Трапляється, що в дикому безлюдді
Не так самотньо, як серед людей.
Справжнє мальовниче полотно, пані, Наталю. Первині, ніде ще не бачені образи. Мене вразило таке цікаве поєднання, як "І так прозоро дихалось мені". Колись М. Горький у оповіданні "Челкаш" написав "Море смеялось" , і вся критика захоплювалась цим надзвичайним поєднанням. Гадаю, і ваш образ не меньш значущий. І взагалі дуже тонко, тепло і прозоро написано. Справжня англійська елегія у стилі так званої озерної школи,до якої належав славетний Вордсворт. Дуже сподобалось. Велике Вам спасибі.
Пане Юрію, дякую Вам сердечно за такий розлогий коментар! Дуже люблю Ваші коментарі! Надзвичайно приємно, що мої скромні вірші Вам до душі! І вкотре вдячна за довіру!
примарилось ось ниньки і мені, що осінь тихо молиться про грудень, нехай йому забракне сили вітру, нехай сніжинки в храмах неземних заснуть цьогоріч у святковім сні...
Радий читати Ваші вірші, тим паче. що в них проявляються нові звучання. Згоден, що "Трапляється, що в дикому безлюдді, Не так самотньо, як серед людей".
Давно сама про це мрію. Навіть завантажила програму для запису голосу і створення відео, але меню на англійській мові, тому не можу розібратися... Треба буди розпитати когось компетентного, яка програма найкраще підходить для створення відео.
Як завжди, неперевершений різноцвіт образів і кольорів та їх плєднання. "...монашкою блукає, тужить осінь..." "...схилилася вдовою сива хата...." На мій погляд, у 10 та 11 рядках збивається ритм. Може бкраще звучало "..і стріха вітром збита, пелехата." А взагалі, читав із насолодою Дякую.
Чарівні рядочки п. Наталю.Сколихнувся у душі той нерв, що з давніх давен пов"язав людину із природою. Коли любиш і розумієш її(природу)-ніколи не будеш самотнім...
Пане Василю, дякую сердечно за такий гарний коментар! Спілкування з природою потребуємо так само, як і спілкування з людьми, тому треба частіше бувати серед дерев на відкритому просторі. Такі прогулянки очищують і вгамовують емоційні бурі.
Ваша правда: відкривають тим, хто стукає. А хто сидить і ліниво чекає, може так і не дочекатися. Тому варто частіше бувати серед людей і шукати споріднені душі. Але й самотність тимчасова не завадить: кожному хочеться трішки побути на самоті і розібратися у своїх думках. Дякую за мудрі роздуми!
Я завжди ретельно підбираю світлини, бо вони повинні підкреслювати настрій вірша. Рада, що Вам сподобалось!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
2
Пане Юрію, дякую Вам сердечно за такий розлогий коментар! 
Дякую, пані Тетяно! 
Рада приємному візиту! 
Приємно це чути!
