В листопадову по́ру
останнє осіннє тепло
струменіє глінтвейном
під замшею теплої шкіри
і тонкі промінці розтинають,
мов гострі рапіри,
полинялих дібров і садів
оксамитове тло.
В листопадову пору
так багнеться* серцю стрічань,
найніжніших обіймів
і щирої з кимось розмови,
смакувати ковтками легкими
вино пурпурове,
милуватись, як в небі вечірньому
квітне герань...
Прислухатись до шурхоту листя
у прілій траві,
коли вітер обтрусить на землю
кленову перуку,
і тримати когось так дитинно
за лагідну руку -
відчувати, як щастя бринить
у м'якім рукаві!
І як лоскотом ніжним
нестримно біжить по спині
хвиля теплого струму,
що легко поколює п'яти...
Загорнувшись у плед,
ні про що таємниче мовчати,
задивившись, як вечір запалює
перші вогні.
В листопадову пору
так солодко пахне любов
і терпкий післясмак ностальгії
так часто бентежить...
Заліковую смуток душі,
як набридливий нежить,
філіжанками кави
і дозами щирих розмов.
Рапсодія вітру, що дме у верхівки дерев, А ті прокидаючись шурхотом відповілають, І сонце низьке, та все Одне злотаве, мов лев, Всі сумніви з серця мого відкидає.
Буяй, листопаде! І фарби остані даруй, У кожному листячку, в кожній заграві. А як відпалають, усі ,ти по них не сумуй Ти знайдеш їх в кожному вірші шановної пані Наталі.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
Пане Іване, щира дяка! 
Щиро Вам дякую за таку теплу підтримку! 
