Для любові немає слів, Бо слова лиш порожня мука, Що зриває лиш крик душі, Що вбиває немов отрута. Я не вмію казати, що я кохаю тебе назавжди, Я лиш хочу сказати всім, Що в словах забагато фальші. Я не вірю словам пробач, Я занадто до них сувора, Я лиш вірю твоїм очам, Що бездонній неначе море..... Я не плачу - це плаче дощ, Я не бачу життя без тебе. Якось дивно той плакав дощ, Якось гірко слізьми із неба...
Буває мить - здається зайвим слово, Лягають всі слова на денце серця... Збагнена всім - це мова лиш Любові, Основа всіх основ, що світ оновить І відчиняє всі незримі дверці До диво-сфер, в яких панує світло, Що струменить із віч, по вінця щастя, Де спокій, благодать, одвічне літо, В яких людська душа себе наситить Теплом по вінця... Там не носять маски, Немає фальші, справжнє все достоту - Чуття і дотик, музика мовчання, Єднання душ, складання в серця соти Бажань і мрій, любов там є оплотом На всі віки, аж до часів останніх...
СЛОВО має могутню силу, а надто вже в коханні. Воно зігріє, возвеличить, залікує душевні рани, поведе у світ мрій, але треба завжди пам'ятати, що слово може і вбити, а щодо фальші - то вона не тільки в словах...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
