Напиши, моя доле, мені смс, Напиши хоч на клапті опалого листу, Хоч сонцем всміхнися мені ти з небес. Не пишеш... забула. Ні долі, ні хисту. Ну що ж, моя доле, тоді собі спи – Я, мабуть, також піду подрімаю. Наснились поля і жита, і снопи, І спокій, котрого давно вже немає... То сон був, лиш мить швидкоплинна, Я знову від тебе чекаю звісток – Ти пишеш пухом тополиним, А я чекаю, щоб упав листок, Ти також, люба моя доле, Мабуть дивуєшся мені – Ти ж завжди, завжди поряд, А я, сліпа, шукаю десь удалині...
Усі ми відчуваємо і треба нам ... Завжди на світі щоб було кого любити , і хочеться завжди й завжди , щоб нас колись на світі справді полюбили .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
