Не вже це весна,мамо.
Мамо не плачте! Дай поплакать країні
Волосся русяве розсипалось вмить
Майдан вирував у суцільній руїні
Не болить мене рана, я живий –не болить.
Мамо не плачте! Дайте поплакати нам
Не плач молоденька дівчино.
Вклоняємось всі українським синам
За тебе боровсь він країно.
Не пече його в грудях, уже не пече
Мамо! Чи це вже весна.
Та й кров вже із ран не тече –не тече
Україні віддавсь він сповна.
У сотню небесну навіки попав
З висоти береже усім сон.
Весни ще нема, та він все казав
Заживемо усі в унісон.
О світе! Мій світе, за нього поплач
Весна на порозі українська, родино.
За тебе боровся, матусю! Пробач
Тебе полюбив я країно.
Я вклоняюсь тобі мій синочку в цю мить
Засяяло сонце в українській родині.
Ти навчив нас усіх Україну любить
Тобі поклоняємось нині.
Додав: 0997030561 (03.11.2015)
| Автор: © Володимир Олійник.
Розміщено на сторінці : Олійник Володимир
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1721 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя