Високе небо голубе ,
і сонце променисте,
лиш десь хмариночка пливе
й блищить роса краплиста
міріадами вогнів −
зелених, білих, синіх,
ще чуть ранковий шелест снів
і біг секунд невпинних.
Рахує стрілка за стеклом −
біжить, біжить по колу.
Все те, що «є»,
за мить – «було»
було і промайнуло.
Плине час − за миттю мить,
складається у роки.
Час вперед кудись летить,
невпинні його кроки.
Сумуй за ними, а чи радій,−
йому то усе байдуже.
Чи сплеск емоцій, чи подій
його кроку не порушить.
Так і нинішній ось день з’явивсь
у кожній миті неповторний,
чи то новий листок
у календарі відкривсь,
а ще дотого ж і,..
святковий.
Чи радує він.., а може ні,
та неодмінно щось та значить
і, як повелось з предковічних ще часів,
його потрібно чимсь відзначить..........
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
