В пустелі сорок днів давно минуло В молитві й пості день і ніч І вже коли втрачав Він силу Диявол сміло приступив тоді
«Чи син ти Божий? – злобно спокушає – Візьми і їж! Хіба ж у тому зло? Невже не хочеш? А чи не голодний? А може сили сотворити чудо не стає?
А ось гляди, моє все царство… (І враз перед очима всі царі і сильні світу Що правлять в ньому, із його вини І війнами народи травлять, Бо слугами вони є сатани)
Скажи ж мені одне лиш слово – Рогатий далі не вгавав – що я тут бог Признай! Признай за мною право І правити тут на землі ти будеш ними
Бо все моє! Мені воно все передане І маю право я на всю і свя Тож тільки скажеш і перейде До тебе в руки влада ця!»
«Геть сатано, брехливий блазню – Ісус відказує йому – Твоє ніщо! Бо ти лиш раб і сотворіння Що збунтувало і відійшло!
Тобі тут не належиться нічого Бо тільки Богові возносити хвалу Творцеві й батькові усього Молитву слави й вічну похвалу!
Не спокушай ти більше свого Бога Бо Я прийшов спасти рід цей А тобі в пекло лиш одна дорога І зникни назавжди з перед очей!
Я в жертву йду себе за світ принести Щоб кожен, хто повірує спасіння мав Щоби навічно зло із сердець стерти Щоб кожен вірив, мав надію і любив!»
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 2083 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
