Сонце моє, радість моя,
Ти така гарна і не моя,
Знову кажу це я тобі,
Хоч то дарма, бо надія мала. Кохання не зникло, лише затаїлось,
Чекає нагоди розквітнути знов,
Такі почуття не проходять безслідно,
Свій слід залишають на довгі роки. Ти просто чудова, ти просто прекрасна,
Як троянда із поміж простеньких квіток,
Що розквітла на полі, а поле - це доля,
Надіюсь щаслива, я вірю у це.
Я думав, що кохання пройшло, але воно так просто не здалося. Пройшло сім місяців, відтоді коли я підхопив цей "вірус". За цей час було все: сподівання на взаємність і довге чекання, гірке розчарування і злість. Я так би мовити дав годі. Потім були турботи та проблеми, які не дозволяли розслабитися і подумати над життям. Але наступив момент, коли все "втряслося", і кохання знову знайшло підхід до мого серця.
| 
у Вас 
0
