Звучить мотив і незбагненно-ніжно
Знаходить шлях, торкається глибин.
Душі у тілі вже занадто тісно,
Вона в мелодії розтанула, мов дим!
Скоритись їй і солодко, і щемно,
На хвилях звуків то уверх, то вниз,
Щось прошепоче тихо-сокровенне,
Душа і мрія в музиці сплелись!
Звучить мотив, як диво, невловимий,
Звучить мотив, торкаючись глибин,
То плаче, наче клекіт журавлиний,
То засміється голосом дзвінким.
Керована любов'ю і натхненням,
Напише ноти втомлена рука,
Прийшла ВОНА, як чудо одкровення,
І потече мелодії ріка!
Краплини звуків падають у серце,
Наливши аж по вінця, почуттів,
Ти не ховай їх жадібно на денце,
Ти відпускай, як в небо голубів!
Під поглядом палким уквітчаного лІта
Спідниці довгі тануть на очах,
Від того видива у чоловіка
Зриває дах!
І хочеться несамовито отих плечей,
І прагне тіло ненаситно
Округлостей!
По декольте блукає погляд,
Аж до пупка...
Ось-ось торкнеться тіла
Його рука!
У животі вже не метелик - бджолиний рій!
Душа повзе по персах стиглих...
Яке там стій?!
Ті довгі ноги в коротких шортах,
Кортить до сліз!
А ще оту, в прозорій сукні,
Завіз би в ліс!
Геть заблудився в солодких мріях, забув усе,
Тут поряд голос,
- Тримай-но торбу, купила все!
Мій бідний Янголе, в старих потертих джинсах,
В китайських капцях, зношених до краю,
Не мушу, але знову пробачаю
Твоїх фантазій невгамовний плин.
Ти знову "поза зоною"?...Авжеж,
Сховався поміж рим і знову мрієш?
Хоч зрідка поглядай мигцем
На грішне тіло...
Мій бідний Янголе, як зможеш, подзвони!
А я буду чекати, обіцяю!
Ти знов забув? Блукав серед світлин
Омріяного Раю?
Серед обмежень, правил і вимог,
Тобі зі мною тяжко, точно знаю,
Пробач мій Янголе, та в світі порожнин
Я теж шукаю втраченого Раю.
А в мене знову вкрали телефон...
Ти кажеш, що дзвонив?...Та я не чула...
Моє життя, твоє життя - шаблон...
(Здалось, чи може справді я зітхнула?)
Мій бідний Янголе, сховавшись за вікном,
Мені тихенько подаєш сигнали,
Та я не чую,
Бо живу за склом
Придуманого Раю.
