НАРОДИЛАСЯ У М. КРЕМЕНЧУК, ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ. В ДАНИЙ ЧАС ПРОЖИВАЮ У М.ПОЛТАВА. НАВЧАЛАСЯ І НАВЧАЮСЬ, ПРАЦЮЮ І ВДОСКОНАЛЮЮСЬ. ПИШУ ДЛЯ СЕБЕ... ДРУКУЮ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ДАТИ МОЖЛИВІСТЬ КОМУСЬ ЗРОЗУМІТИ, ЩО НАВІТЬ НАЙСКЛАДНІШІ ПОЧУТТЯ МОЖНА ВИСЛОВИТИ... ЗА УМОВИ ЯКЩО ВОНИ СПРАВЖНІ І ВІДВЕРТІ...
Почуття, мов дроти оголені – Не торкайся, бо вдарить струмом. І в одному лиш повідомленні Ейфорія межує з сумом.
І ти знову мене витримуєш, Мов вино у своєму льоху… Все одно ти мене не втримаєш, Я втікаю уже потроху…
І хотілося б залишитися, І втекти недостатньо сили. Знову замість того, щоб напитися, Мою пляшку вина розбили…
Не зрозумію, не збагну, не відчуватиму душею. Як гіркий присмак полину, як згасле світло Прометея. Нехай далека від життя, нехай нестримана у слові, Це – моя здатність сприйняття, це моє слово рідній мові. Я не читатиму книжок, не відчуватиму образи. Так, я тяглася до зірок, це все було, але відразу.
Слова твої обпікають пламенем, Палким і жорстоким, як весь цей світ. Думки твої тягарем, мов каменем, Навічно лишають у серці слід. Душа твоя за міцними ґратами, Що тягнуть собою на глибину. Допоки ти ще зі мною гратимеш, Я не розумію і не збагну… Навіщо йду я твоїми кроками, Руйнуючи все на шляху своїм? Чи варто, чи ні, - на межі неспокою На це я питання не відповім…
