Слова твої обпікають пламенем, Палким і жорстоким, як весь цей світ. Думки твої тягарем, мов каменем, Навічно лишають у серці слід. Душа твоя за міцними ґратами, Що тягнуть собою на глибину. Допоки ти ще зі мною гратимеш, Я не розумію і не збагну… Навіщо йду я твоїми кроками, Руйнуючи все на шляху своїм? Чи варто, чи ні, - на межі неспокою На це я питання не відповім…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
