Слова твої обпікають пламенем, Палким і жорстоким, як весь цей світ. Думки твої тягарем, мов каменем, Навічно лишають у серці слід. Душа твоя за міцними ґратами, Що тягнуть собою на глибину. Допоки ти ще зі мною гратимеш, Я не розумію і не збагну… Навіщо йду я твоїми кроками, Руйнуючи все на шляху своїм? Чи варто, чи ні, - на межі неспокою На це я питання не відповім…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
0