Цілком з Вами згоден, Аліно щодо читання, але щодо форми - ні. Це добре, коли є вірші, які легко читаються, прості і відверті, але й водночас повчальні
Статтю від імені Тараса опублікував автор сайту. Думаю, що ця стаття буде корисна не тільки поетам, а й просто поціновувачам поезі (серед них і я ). Хочу подякувати Вам, Тарасе за цю статтю.
Стаття опублікована зі зворотнім лінком, тож я думаю проблем із авторством не виникне.
Пане Тарасе, як на мене - це накращий Ваш вірш, який що був опублікований до цього на нашому сайті. ==== Здається потрібно змінити, це ось цей рядок, який "збиває" ритм вірша: "Послухають твоє признання, мов соло." А ще якось не добре звучить цей рядок "Я хочу отримать від тебе кохання…». Не треба з дівчатами так, м*якіше треба, солодше...
Можливо Ви зміните, або наші відвідувачі допоможуть....
Анастасіє, якщо Ви писали про свої почуття, то скажу одне, а чи варший він Вас? У Вас такі гарні вірші отримується писати... Якщо Ви склали вірш про чиїсь почуття, то скажіть, що саме надихнуло? Художній роман, кінофільм, чи кохання подруги, знайомої людини? ============ Не знаю, чому низька оцінка за твір. Мені здається, що за почуття людини, яке описано у віршах взагалі або краще не оцінювати, або оцінювати високим балом. Та це лишень моя думка...
Мені здається, що реанімація душі і не не дуже веселим міроприємством. Усе осмислюєш, підводиш підсумки і відкриваєш нові світи. Як на мене, то за вірш можна поставити "4", тож і ставлю. От якось "ріже" останній рядок. Здається, що Ви пані Тамаро дописали спеціально, щоб в усіх небуло сумнівів, що він справді конкурсний. Римуються: Та посміхаюся зустрічним.../Та знаю, що ніщо не вічне. А рими, наче птахи, в даль/Несуть мій смуток і печаль.
А тут - Реанімація душі – мої вірші... ні з чим не пов*язано... Хочеться продовження, а тут бац - і кінець.
Бачите, у Висоцького було "Я не люблю...", а у Вас - "Я хочу...". Ви знаєте, таких благородних бажань від таких молодих людей давно не бачив. Особливо щодо трьох дітей. А от про поезію не згоден. Чому тільки у своїй? Якось не скромно. А взагалі не погано. Над технікою віршування треба попрацювати (через 1-2 роки спробуйте переписати цей вірш. Впевнений, буде супер)
Вірш гарний, сподобався, але не знайшов відновлення душі, тобто "РЕанімації", тому - "3" ======================== Прошу Вас, Олександре Володимировичу надіслати свої вірші для створення Вашої поетичної сторінки на головному поетичному сайті "Анумо знову віршувать!".
За твір - "3,5", за мальву зламану дивацьку невідому, яка оживить нині те, що п"яної мети не дійде до пуття, поетко невагома. Без цих рядків робота не відповідала б умовам конкурсу.
Чомусь впевнений, що у Вас, пане Анархісте, є набагато кращі вірші (кажу так, бо дуже сподобався його вірш, що за цим лінком), які можна було б розмістити у конкурсному розділі. Можливо Ви трохи поспішили.
Ставлю за твір оцінку "3" (твір - на відмінно, але поза конкурсом!), тому що не відповідає тематиці конкурсу. Ситуація змінилася б, якби автор продовжи його і написав про відношення сучасників до цієї події - захисту студентів Незалежності. Чи кожен з нас може повторити вчинок молодих патріотів?
Прочитавши першу частину твору в думках перенісся з Півдня, Миколаївщини, до оселі своєї бабусі на Вінниччині. Точно така криниця у неї на подвір*ї, у селі Кивачівка. Хочеться продовження прекрасного, але друга чистина твору повернула назад, у реальність.
За вірш поставив би відмінно, якби тема конкурсу була іншою, наприклад про рідний край. Тому як результат - "4".
Згоден зі словами пані Тамари. Сподобалось, читаю, перечитую. Більшість з нас не виконує батьківські заповіти тому, що світ, який їх оточує має інші правила: "не довіряй нікому", "гроші то є влада", "робота - первинне, сім*я, душа - у вільний час". І ось приходить час, коли ти розумієш, що усі догми, які диктує життя - пустка. А час минув, а на порозі - осінь життя...
Анно, можливо і не в ажурі такі вірші, але іноді хочеться відійти від високопарних фраз про космос, про буття, іноді "дістають" верлібри і хочеться прочитати, а краще почути ось таку історію.
Тут справа в іншому. Тарасу простіше, він знає цю історію, а от інша людина, дочитавши його до половини, мабудь починає губитися в іменах і хто що хотів у цьому творі... Я думаю, що вірш необхідно трохи скоротити, вибрати саме головне, про що потрібно знати людині, яка не знає цю історію (можна зробити коротку розовідь у прозі а вірш буде підсумком прозової історії) Ви можете не погоджуватись зі мною...