Не має проблем. Давайте відеозапис раз, два - і він на сайті! Тут буде проблемка лише з тим, що відео зможуть завантажувати лише користувачі з "жирним" Інтернетом, а таких дуже мало.
[/b]А щодо ритміки, можливо Анархіст правий. Дійсно, перші рядки створені у ритмі репівської музики. Бажано, якщо вже пішов такий ритм на початку, то треба його дотриматись і до кінця, як результат - гарна реп-композиція. А якщо ще б на музику покласти і опублікувати на сайті - ото було б супер - нахто ще так не робив
Вважаю, що для початку Вам, Любомире, цього досить - тобто змісту. Гірше з тими, хто гарно віршує, а змісту у творах не має, а ще гірше, коли творчість таких поетів вважають за еталон.
Віршуйте, Любомире, не соромтеся! Певен, що згодом, якщо не будете полишати творити та прислухатися до порад з Вас вийде гарний ПОЕТ!
Дякую, Тамаро. Ця тема актуальна, як ніколи. У мене є бабуся (Кириченко Віра Карпівна), яка пережила голомор 1932-1933, 1947 років. У неї у рідні загинуло 7 чоловік (сім*я Власенко)
Ось дані на людей, які проживали у селі Новосергіївка Баштанського району Миколаївської області та померли від голодної смерті 1932-1933 років. Цей список ще не повний, бо ті страшні сторінки не відразу спливають з пам*яті. ------------------------------------- Власенко Петро Карпович, Власенко Ніна Карпівна, Власенко Іван Карпович, Власенко Філіп Леонтійович, Власенко Ганна, Власенко Олександра Леонтіївна, Власенко Леонід Леонтійович, Лиха Віра, Ніколенко Катерина Олександрівна, Бондаренко (5 чол), Бабченко (чоловік), Бабенко (мати), Бабенко (дочка), Берегова Ярина (дружина), Береговий Антон (чоловік), Берегова Марія (дочка), Береговий Андрій (чоловік), Берегова Софія (дружина) Громова (мати та 2 дітей) Мельніченко Федір (чоловік), Мельніченко Софія (дружина), Мельніченко Віра (дочка), Мельніченко (ще одна дочка) Сім’я Притики (кількість чол. не відома. Вижила лишилась одна дочка)
Я сам люблю кактуси, а тому й до душі Ваша історія. До речі, у цьому році у мене теж заквітнув кактус - вперше за більше як за 10 років (це нова квітка, а інші з невідомих причин цвіту не давали).
Ну похабщини я тут не бачу, але цей вірш саме і сворений для того, щоб прочитавши його, кожен створив ту атмосферу, яке відповідає його душевного, морального стану...
Усі конкурсні вірші (та позаконкурсні роботи) будуть надруковані на окремій сторінці!
Свої привітання учасникам, побажання їм, конкурсантам, авторам конкурсу можете лишати у коментарях до цієї новини або через систему приватних повідомлень.
ПРОШУ ПЕРЕМОЖЦІВ КОНКУРСУ НАДІСЛАТИ МЕНІ, АВТОРУ САЙТУ, У ПРИВАТНОМУ ПОВІДОМЛЕННІ, СВІЙ НОМЕР МОБІЛЬНОГО ТЕЛЕФОНУ ДЛЯ ПЕРЕРАХУВАННЯ КОШТІВ.
Тепер я буду тримати з*язок з Володимиром Архипенко (автором та спонсором конкурсу). Так як він заходить до нас не часто, то перераказ коштів може тривати кілька днів. Не хвилюйтесь, шановні переможці!
Чесно сказати у кого це було - не знаю, але те, що на слуху є - це точно. Але може бути й так, що ці рядки настільки гарно підібрані Вами, Анархісте, що кажеться десь вже їх зустрічав.
"Настане мить, коли..." - це вже було у когось з класиків поезії, та усе виправляє "...грайлива синь очей блакитних надієтворна...". Сподобалось. В цілому гарний вірш, АНАРХІСТського стилю