Задихаєшся у вузлику краватки.?> Він у запалі відкинув геть нотатки, Від його майстерного сплетіння слів Твій протектор в мантії і той пополотнів. Ніхто із глядачів не ворушився, Годинник у конфузі зупинився. Ти слухав, чув, та не цілком сприймалась Ораторської грації зухвалість. З його очей летіли гнівні іскри, Запалюючи, немов сухенькі тріски, Публічний настрій, спраглий до подій... Тобі згадавсь пустельний суховій, Що в лице сердито пилом дує, Підкорює, зневажливо „муштрує”, Не дозволяючи відкрити рота, А дихання перекрива дрібота Жорстких, настирливих піщинок... Він волею попритискав до спинок Лав своїх уважних слухачів. Ти, роздушений, неначе очманів. Нікчемна була гра його думок, Гра без правил! Ти зробив ривок Рятунку, та судейський молоток Загрюкав по столу. Свисток Міліціянта – ти знов сидиш покірно. Та й це він передбачав вірно! (Конвульсію пригніченої волі У переддень поламаної долі), Тому в твій бік показує рукою, А публіка киває головою Ствердно: винен безперечно. Безумна згоджується гречно! В тобі росла ненависть навіжена. Вона, мов прогресуюча гангрена, Сунулась, пульсуючи, по тілу, Гасила впевненість, що тліла У душі НЕ-ВИН-НО-ГО! Жах З ненавистю відбились у очах, Коли ти глянув був на адвоката. А він ...не мав чого на те сказати!.. Вже засвітилися по місту ліхтарі, Розходитися довелось юрбі, Що, жваво обговорюючи вирок, Зникала в темряві проспектних дірок. Він виходив одним з останніх, Із гонором приймаючи вітання Прихильників таланту свого. Ще одна блискуча перемога!
Другие материалы по теме
| 
у Вас 
0
