Між нами рветься нитка Аріадни, Цей лабіринт уже не має сенсу. Щастя ти хотів собі нахабно, А я бажала ренесансу Для наших спільних мрій! Де алгоритм потрібний взяти, Щоб вузол, що зав’язав Гордій, Не рубать, а розв’язати? Мені одній не розшукати Причини нашого „скінчилось”! Тут, між цих старих колон, Я змушена блукати, Стрягнучи в піску, в якому ті зариті, І чекати, приречено чекати, Щоб вся споруда розвалилась! Не хочу, не можу більше Жити в грецьких міфах, Чекаючи від тебе сміху, (А, може, й гірше!) з усіх моїх віршів!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
