Ви—поет, і я трішки написала Про те, що у душі перевертало Найглибші наболілі почуття. (Це за мене римувало, друже мій, саме життя).
Тепер ми рвемось до одних дверей Тепер ми прагнемо до спільних цілей: Будити сплячих і нести святу любов, Закип’ятити у серцях замерзлих кров!
Цензура нині нам не ріже слово, І не кують в кайдани за палку промову. Та хто ж потягнеться за словом до поета? Тепер в житті не ті пріорітети.
У житті тепер накреслена мета І для підкорення обрана висота, Що виміряна банківськими вкладами— Це між всіма поетами та владами
Безмежна прірва, що її не перейти! Та ж і поетам треба віднайти Свій хліб насущний в цьому світі! То й пишемо, як Ви казали: „Дітям”.
Нам битим склом посипана дорога! Якщо ми навіть не поріжем ноги, То нас на фініші буде чекати Вінок із терену, а не лавровий, брате!
Та я знаю: Ви не кинете пера! Це не виклик Вам і не затята гра, Це розуму така складна формація, Це для наших душ реанімація!
Другие материалы по теме
| 
у Вас 
0
