Звісно, що Перемога буде за нами. Головне, щоб не дорогою ціною, бо той совєтський антилюдський девіз "Ми за цєной нє постоім" не годиться. Треба берегти і людей, і солдатів.
Страх невідомості б’є по свідомості, Згадую зараз усі випадковості, І усвідомлюю в певній манірності: Все, що вже сталося – закономірності…
- маєте рацію! Усе закономірно, у тому числі й навіть про війну. Особисто ніколи б не міг подумати що буде війна та ставився поблажливо до усього російського та не помічав експансії і активного зросійщення....
Довгий час спілкувався з Володимиром Вакуленком - на першому сайті "Анумо..." (сторінка доступна зараз, на жаль, лише через ВПН) створив йому сторінку поезії. Я спостерігав, як з кожним роком зростає його поетична майстерність, він справжній патріот України. Дуже прикро, що так сталося - війна забирає кращих... ...хоч може станеться диво і живий буде наш ПОЕТ!
Так, не варто обходити коментарями цей вірш. Багато про що у ньому наводить на роздуми. А ще завдяки вашій поезії згадав рядки Романа Мазія: Усе минає, все тече - Вода у море, час - у простір А кожен день лиш сумнів тче І зрозуміти все не просто. ...
Ми вже пройшли ту часову межу, коли ще можна і варто було рашистам щось пояснювати. Нині вже все - хто не зрозумів, той не зрозуміє, тож і нащо витрачати сили і нерви...