Я справді написав у коментарі до твору, що його необхідно перенести до ФОРУМУ, а потім я видалю вірш з каталогу. Проте зізнаюсь, я геть забув це зробити. Тепер, через власну забудькуватість, зважаючи на появу нових коментарів твір тут лишається. Навіть для того, щоби інші користувачі, прочитавши мій перший коментар, і цей, зрозуміли, що вірші російською будуть видалятися.
Правильно, Любове! Це вірш навіює кожному своє. Але разом з тим він заспокоює, дає привід до осмислення прожитого, згадати минуле. Оце і справді майстерність...
Якщо оплески-смайли є, значить їх можна використовувати. Якби ж то була можливість відключати по бажанню смайли, оцінювання окремих творів... Хоча можливо і так треба, щоби усе було...
Я підтримую коментар пані Любові. Проте і вона (сподіваюсь так), і я ні в якому разі не настоюємо на новому варіанті твору. Вірш пані Тамари мені сподобався відразу, як його прочитав, навіть до 1 коментаря...
Так не можна, Софіє, Ви про чужі вірші говорите. Мура, не мура, аце це у когось можливо і графоманство, а у когось "від душі". Ми тільки завершили обговрювати ці питання в новинах сайту. А тут знову. Я певен, висловлювати свою думку можна під усіма віршами. Якщо автор вважає себе взірцем поетичного слова і не здатний почути іншу думку (навіть і не професійну), то ще ж це за "взірець"? Тож давайте домовлятися щоби таких закликів і коментарів (як у Софії) не було... Ну а пані Тамара усе зрозуміє і зробить висновки і без наших вказівок
Так. У "Діснея" багато гарних мультів, але поряд з добрими персонажами, є дуже жорстокі на страшні, як для дитини. У вітчизняних мультиках, навіть погані персонажі приємні на вигляд.
В будь-якому разі саме ви на сайті в новинах розмістили інформацію про цей день, тож головне - ви визнаєте що була така трагедія, на відміну від деяких можновладців...
... але найбільше - українців! А щодо того, що інші народи теж вмирали, то це більш таврує тодішню владу. До речі, те, що це геноцид українців, визнали й інші країни, а там з цим ділом (визнати-не визнати) не шуткують, а багато зважують, перед тим, як приймати якесь рішення.
Сам складав 2 книги про Голодомор в нашому районі. Перша, про історичні факти, друга - свідчення очевидців. От саме коли читаєш другу книгу, і моторошно стає, і ридати хочеться, бо там саме такі факти і є, що змалльовані у другому вірші. Скільки горя наробила безбожна радянська влада. А ще ніколи на забуваймо з вами наше населення - виконавців страшних наказів. Ізувірство своїх же земляків було іноді навіть гірше а ніж ті, хто приходив забирати черно з обласного центру...