Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, Чи так мені чого було? Мені так любо, любо стало, Неначе в Бога...... Уже прокликали до паю, А я собі у бур’яні Молюся Богу... І не знаю, Чого маленькому мені Тойді так приязно молилось, Чого так весело було. Господнє небо, і село, Ягня, здається, веселилось! І сонце гріло, не пекло!
Мені теж сподобався. Прочитав вірш і згадав рядки твору Т.Шевченка, у якому йдеться: "Не так тії вороги, Як добрії люди - І окрадуть жалкуючи, Плачучи осудять..."
Не сумуйте за втраченим! Скоро прийде весна в природі, чекайте на весну в душі! Вона не забариться. Будуть нові зустрічі, переживання, любов. Зі святом! (переконливо, тож за вірш 5).