підтримую попередні коментарі, вірш вийшов і справді чудовий... аж самому захотілось зібрати свою рідню разом, сісти за столом, щоби кожен розповів про своє життя, почуття...
на жаль це ніколи не збудеться. На жаль. Навіть найкращі періоди нашої історії закінчувалися дуже швидко і з поганими наслідками. А сон у вас гарний. Нехай хоч там буде усе гаразд, якщо наяву геть погано...
так зажди, чим сильніше кохання, тим більша ненависть, коли воно проходить... ... схоже на магніти - тут тобі притягуються, а тільки перевернеш - відразу відштовхуються з силою притягування...
добрі і щирі у вас бажання, тож і твір вийшов щирий... до речі, так завжди буває: у миті власних душевних страждань найкраще отримується комусь дарувати спокій, надихати, підтримувати
Більшість з нас не вчили таким простим істинам, що у творі... Це втрачене покоління, що зросло у неві'ї радянської влади, що зростає у роспусті нинішньої...
тут як раз і показана ваша мудрість, адже як дати нам волі, то такого набажаємо у долі... а по суті нічого важливого, бо те, що важливе і потрібне - усе є у творі.