Холодно у парку в душу ліхтареві,
Я там вчора грілась в сонечка теплі,
Мерзнуть навіть лапи скам'янілим левам,
Що сидять віками на сирій землі.
Скоро забіліє, грудень на світанні
Викладе в пюпітри оберемки нот,
Ніжність ночі-зваби збудить всі бажання,
Що злетять у віршах до ясних висот.
Пахну ще Тобою...а у моїх скронях
Музика пульсує дивна відтепер.
Серце розтривожив в ритм своїх симфоній
Любий мій Маестро із небесних сфер.
Поцілункопадом я укрию губи,
Всепроникним словом серце звеселю,
Лиш, чого не мала - знаю, що не згублю,
Шкода, що ніколи не скажу вже "Лю...!".
| 
та
у Вас 
0
). 
