"Я спросил у осени...". Навіяло... Ніжно і красиво. Та головне, що героїня твору розуміє причину згаслих почуттів (хоч трохи і допомагали в цьому казкові персонажі).
Коли дрова трохи вологі, то "димку" найбільше, а є інша проблема - і горіти теж не хочуть Зараз дійшли до того, що "димок" продається в магазині і навіть багаття розпалювати не треба. ---- Підтримую усі схвальні відгуки про вірш.
Мені здається, що найбільш довгою любов буде саме тут: "Але тяжка вона до хуртовини, до бур'яном зарослої стежини, де серце потопає у стражданні під хиже й люте вовче завивання..." Можливо коли страждаєш, то будеш більше цінувати те, що є
Чиста правда! І сам би заспівав, та не знаю якої, але навіть коли знаю яку, то не знаю як. Сумно, бо чув перекази моєї бабуні, яка розповідала про пісенне життя у селі (с.Новосергіївка, що на Миколаївщині). Про спільні сусідські посиденьки, про гори гумору й веселощів на весіллі... Усе минуло, та як добре тим, хто ще зберіг ці традиції, хто співає української на Дні народженні, та й просто коли йому весело на душі
У цих рядках якраз і "ліки" для скорботної душі на землі і для душі, що на небі: "Для Тебе проситиму милостей в неба І зцілення ран – для своєї душі..."
Читав тлумачення псалмів, але віршованого варіанту ніколи. Проте він не гірший від прозових, а в декотрій мірі і кращий, адже більш зрозумілий для звичайної людини. До того й у віршованій формі. От якби Ви отримали благословення від священнослужителя, то варіант можна було б друкувати в офіційних церковних виданнях.
Дякую за оперативність. Наступили Ви на мозоля проблеми простих людей, не ВІПів Навіть не знаю, коли ми звільнимося від тих нахлібників, більшість з яких має стільки коштів, що без пенсії могли б вільно жити. Тільки от "жаба" задавить їх, що комусь її віддадуть. Серед політиків, які зараз є і при владі, і при опозиції, не бачу а ні одного, який би справді піклувався про людей, а не про "своїх"...