"А поет - птах злітаючий в вирій.. Не зламати б байдужістю крила. " Влучно! Саме байдужістю можна "відбити" не тільки бажання віршувати, а й здається починати та продовжувати будь-яку справу...
Дякую за повідомлення! До речі, розповідь (і ця, і наступна) була б набагато "насиченою", якби Ви додали фотографії... Фото зустрічі можете опублікували у Вашому фотоальбомі, а сюди, до опису, розмістити прев*ю та посилання на велику фото (якщо у Вас не отримається, опублікуйте фото у фотоальбомі, а я усе зроблю за Вас. До речі можна "оминути" фотоальбом, виславши фото та мою е.пошту...).
Зачепило, Олександре. Думаю і не тільки мене, бо кожен з нас спостерігає за безчинствами самопроголошених божків та паненят. І справа не лише в нинішній владі, а у нас самих...
Я не настільки спокусливий у майстерності віршування, тож дозвольте висловити слова вдячності за твір. Вдало підібрано епіграф, розкрито зміст (проте до порад інших користувачів треба прислухатися ).
Ви якнайкраще зуміли поєднати і слово, і музику, і відео. Це не вірш, це пісня...
Усі ми починаємо мріяти, коли дивимось на зоряне небо. Тільки на відміну від інших, наші переживання і почуття Ви майстерно виклали у цьому відеовірші.
Написано "простою і зрозумілою" мовою. "В Преображенському Соборі Мого маленького містечка..." А далі читаю і відчуваю, що це ніби мої слова і думки Ви записали і склали у вірш. Саме такі твори лишаються надовго у нашій душі.