Ні, про жодний "пресінг" не йдеться. Не "вистрелюйте" у відповідь такими "важкими" коментарями. Якщо бажаєте мати коментарі, то прийготуйтеся до будь-яких. А якщо пан Віктор каже що це гарно, то це СПРАВДІ гарно, навіть у такій формі як є...
Тільки прошу одне, якщо чи автор, чи інші дописувачі бажають знову "розвивати" цю тему, відкрийте її на ФОРУМІ, а тут, у коментарях, опублікуйте відповідну ланку...
Я не думаю, що доречно відкрито так розмовляти про людину, яка написала коментар, який не сподобався автору твору. Тим більше він по суті не ніс ЖОДНОЇ образи. Ну не кожен же раз будеш до "кісточки" розбирати твір, колись просто хочеться сказати словами, як зробив Віктор. "Супер", "Клас", "У захваті" + усі смайли ніхто не забороняв. А Ви так серйозно і майже "наїздом". Я особисто не згоден. Питання про такі коментарі давно піднімалося на сайті і у підсумку - кожен нехай коментує так, як забажає. А коли комусь хочеться змістовних, професійних коментарів, то так і напишіть у примітці до твору або у першому коментарі, але я запевняю Вас, у більшості Ви не отримаєте а ні проф. коментарів, а ні "легких"...
А твір справді гарний. Як пише Asedo1949 саме життєстверджуючий. Перші рядки перенесли мене у батьківську батьківщину, на Вінничину, де є "закинутий" сільський садок. Хоч там усе сплелося і заросло бур*янами, але він "живий" і там гарно, спокійно і тихо....
"Я спросил у осени...". Навіяло... Ніжно і красиво. Та головне, що героїня твору розуміє причину згаслих почуттів (хоч трохи і допомагали в цьому казкові персонажі).
Коли дрова трохи вологі, то "димку" найбільше, а є інша проблема - і горіти теж не хочуть Зараз дійшли до того, що "димок" продається в магазині і навіть багаття розпалювати не треба. ---- Підтримую усі схвальні відгуки про вірш.
Мені здається, що найбільш довгою любов буде саме тут: "Але тяжка вона до хуртовини, до бур'яном зарослої стежини, де серце потопає у стражданні під хиже й люте вовче завивання..." Можливо коли страждаєш, то будеш більше цінувати те, що є
Чиста правда! І сам би заспівав, та не знаю якої, але навіть коли знаю яку, то не знаю як. Сумно, бо чув перекази моєї бабуні, яка розповідала про пісенне життя у селі (с.Новосергіївка, що на Миколаївщині). Про спільні сусідські посиденьки, про гори гумору й веселощів на весіллі... Усе минуло, та як добре тим, хто ще зберіг ці традиції, хто співає української на Дні народженні, та й просто коли йому весело на душі
У цих рядках якраз і "ліки" для скорботної душі на землі і для душі, що на небі: "Для Тебе проситиму милостей в неба І зцілення ран – для своєї душі..."