Версія для "мобільного" максимально полегшена. Це для того, аби переглядаючи сайт, Ви якомога менше використовували інтернет трафік, і, відповідно, менше сплачували коштів.
Прийшовся Ваш твір до "душі". Від твору настільки лине теплотою, ніжністю та щирістю, що певні недоліки у ритміці не заважають сприйняттю та не впливають на мою оцінку - 5!!!!!! Дякую!
Тільки но прочитав донечці Ваші загадки, як кажуть "протестував" (дитині 3 рочки і 3 місяці) Найшвидше справилась із загадками про парасольку, рукавички, шапку. Для інших потребувалося додаткове пояснення На загадку "Не вдягають їх хлоп’ята, Мов принцеси в них дівчата" було 6 чи 7 відповідей - і корона, і прикриси, і плаття, і заколочки для волосся. Взагалом Катруся (так її звати) сказала щоби я поставив за загадки оцінку 5. Що я і роблю.
ТАК! Оповідання справді реалістичне. Мені приємно подвійно, бо до гарного твору додається те, що це мій земляк, і не просто земляк, а вчитель (читав історію в школі). Дякую Олександре Семеновичу, за гарний твір!
Коли читаю такі твори, то стає сумно, як ми можемо спочатку повірити, а потім висміювати людей... Щось не досить подобається цей твір. Він більш схожий на напис на стінці будинку, який потім комусь прийдеться таки стирати...
Кожного разу, коли по ЗМІ чув про річницю бомбардування США японських містечок. Завжди задавав собі питання: "Хто дав право?". Тож мені вже давно стало зрозумілим, коли на грошах країни пишуть про віру в Бога, не чекай нічого гарного... Я знаю, розплата за ці злодіяння - тупу помсту ще прийде...
... про сумне... Те, що ці рядки так подобаються користувачам, свідчить що не усе так добре. Такий плин сучасного життя. І мені здається, чим більш до міста, тим більш ріднішими є: "Стали буднями мої свята, Стали втратами мої будні."