Рветься до бою в любовному вирі Серце, що хоче із Ним співкохати... Навіть, коли без війни - вже у мирі, Навіть, коли вже скалічені лати... Серце народить з глибин стукотіння, Зродить надію, що ген в небеса душу покличе. Ось тільки каміння - інколи важко... А решта - краса! Диво існує - заквітне коханням, але за ним знову буде війна... Знову надії і біль співбажання... Тільки душа буде знову одна... Але із часом навчиться терпіти, бачити краще, прощати усе. Буде боліти... На стомлені віти все ж таки вітер надію несе...
ПАНІ НАТІЛІЯ. ПРО ДУШУ, КОЖЕН МОЖЕ ГОВОРИТИ ЩО ЗАВГОДНО, АЛЕ ДУША САМА СОБІ ДАСТЬ РАДУ, ЯКЩО ВОНА ЦЬОГО ХОЧЕ, НЕ СЛУХАЇЧИ УСЯКІ ПЕРЕСУДИ, ВОНА ЗУМІЄ І ЗАБУТИ ,І ПРСТИТИ ,І ЗНОВУ ЗНАЙДЕ НОВІ ПОЧУТТЯ І ВСІМ ПЕРЕСУДАМ УТРЕ НОСА.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Так якщо я бачу такі коментарі, то одразу видаляю їх. Відповідно на окремих сторінках цих коментарів не буде. Також користувачі блокуються, якщо вони надсилали подібне...
virchi: Та це було радше риторичне запитання 🙂 Бо інколи переклад звучить так, ніби його ще тільки шукають. У будь-якому разі дякую за працю й вправляння, без іронії.
у Вас 
0
