СОНЦЕ ВИЩОЇ ОПІКИ
СОНЦЕ ВИЩОЇ ОПІКИ Ох був то час страждань і туги, У безмежнім жасі здіймавши біль, Життя морили страшні наруги, Які ордою лізли звідусіль. А в час пітьми горя і скорботи, Вогнем стосилим гарматне гримотіння, Землі лишало скрутні пустоти, В яких, тліло неприглядне мерехтіння. Та там, де ллється кров і ходе горе, Де прокляття сліпому божевіллю, Встає диво невідоме й неозоре, Яке й підводить всім священну хвилю. Вона своїм променем світання, Здіймає сонце вищої опіки, Наче та надія, вже остання Яка й зігріє спротив той довіку. Забуде так, страждань і туги За мить, розвіє сумніви і біль Життю візьме нові потуги А нам, поверне нашу світлу ціль. .
Додав: Davudenko (10.08.2011)
| Автор: © Давиденко іван
Розміщено на сторінці : Українцям
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2225 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА