СОНЦЕ ВИЩОЇ ОПІКИ
СОНЦЕ ВИЩОЇ ОПІКИ Ох був то час страждань і туги, У безмежнім жасі здіймавши біль, Життя морили страшні наруги, Які ордою лізли звідусіль. А в час пітьми горя і скорботи, Вогнем стосилим гарматне гримотіння, Землі лишало скрутні пустоти, В яких, тліло неприглядне мерехтіння. Та там, де ллється кров і ходе горе, Де прокляття сліпому божевіллю, Встає диво невідоме й неозоре, Яке й підводить всім священну хвилю. Вона своїм променем світання, Здіймає сонце вищої опіки, Наче та надія, вже остання Яка й зігріє спротив той довіку. Забуде так, страждань і туги За мить, розвіє сумніви і біль Життю візьме нові потуги А нам, поверне нашу світлу ціль. .
Додав: Davudenko (10.08.2011)
| Автор: © Давиденко іван
Розміщено на сторінці : Українцям
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1537 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
karas : Ми різні люди , добрі й злі , та правда завжди головна в житті .
karas : Коли не ділимося добром приходить зло , але про це ми дуже часто забуваєм .
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА