"Мобільну" версію сайту краще переглядати за допомогою браузера Opera Mini (детально). Інші браузери можуть "видавати" повну сторінку, не оптимізовану для мобільних телефонів...
(Фил. 4, 4-9; Ин. 12, 1-18). Кого не было при Сретении Господа, когда Он торжественно, как царь, входил в Иерусалим, и кто не взывал тогда: "осанна Сыну Давидову"! Но прошло только четыре дня, и тот же народ, тем же языком кричал: "распни, распни Его"! Дивное превращение! Но что дивиться? Не то же ли самое делаем и мы, когда по принятии св. таин Тела и Крови Господних, чуть только выходим из церкви, - забываем все, и свое благоговение и Божию к нам милость, и предаемся по прежнему делам самоугодническим, сначала маленьким, а потом и большим, и, может быть, еще прежде четырех дней, хоть не кричим другому: "распни!", а сами распинаем в себе Господа. И все это видит и терпит Господь! Слава долготерпению Твоему, Господи!
Так. Мені вона нагадала чомусь шкільні роки. Можливо сподівання, наївність. Є гарна традиція у шкільні свята відпускати повітряні кульки зі своїми іменами чи посланнями. Куди вони приведуть? А ще пригадую випадок листування Саманти Сміт з Андроповим. Цікава, з першого погляду не здійсненна історія. Шкода, що трагічна...
"Она идет по жизни смеясь..." слова спывака А.Макаревича, як підтвердження актуальності Вашого твору. Певен (а це видно за творами), що таких сильних і водночас таких тендітних і "слабких" жінок багато у нашій сайтівській родині...
підтримую коментарі попередників. Життєстверджувальний твір, але головне, це те, що кожен з нас може обирати, кого мати у душі... На жаль Бог лишається у душах не у всіх. Дехто Його продав за ті самі, 30 монет...
"Та розплющить віра очі Всіх утихомирить За лаштунками узбіччя Кожен день відмірить…" Правду кажете. Тільки от біда, ті, хто "заварює" війни як раз і не вірить, віршіне вірить, але не в Бога. От і маємо проблему...
Якби не проживав на Україні, після такого гарного вірша-запрошення нехайно зібрав речі і приїхав. А рідня в Почаєві є? Часто буваєте? А до місцеву Лавру відвідували?
Ні, не даремно. Кожна поезія знайде свого читача і свого прихильника. За коментарями бачу, що і ваш твір знайшов. Хтось став просто читачем, а хтось прихильником.
Глибоко копаєте. Я все розумію. Але... Можливо, та ні, точно та глобалізація таки вже в*їлася мені в мозок, адже за ПК я сиджу майже по 10-12 годин Тож твір продовжую сприймати так, як і раніше