Пн, 04.11.2024, 20:29
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1047]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2698]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3382]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [314]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [907]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Сторінка "ПОЕЗІЯ та ПРОЗА" завантажувалась:
Всего ответов: 216

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Жінка - ...
 

Я – не свята…

Я – не свята… не знаю туги,
Від радості рятуюсь й сліз…
Блаженства не знайду покори…
У грішному житті наскрізь.
Серед святих – мені не місце,
Святі не сповнені турбот,
Святі не борються з обманом,
Життєвих не шукають нот.
Святі не відчувають злоби,
Краса іх інша – не земна,
Де б не стелились їх дороги
Не вип’ють чашу цю до дна.
Не знають смутку і скорботи,
Нема в них плоті і жаги.
Як за прозорою вуаллю
Життям нетлінним їм іти.
Я – грішна і жива, як інші, –
Якщо любов – гріховна нить…
То лиш вона зігріє серце,
В тяжкі хвилини захистить.
Слабка я, щоб тікати в тіні,
Ховатись у монастирях,
Іти в пустелю чи печери
Де вільная душа, як птах.
Тому святих навколо мало,
Загрузли всі в земних гріхах
У світі істина відома,
Яку читаємо в книжках?
Дилема тут набрала сили –
Краса врятує Світ увесь!
Краса природи, а чи інша…?
Жіноча ж – то гріховний хрест!

Додав: Lilafea (30.08.2011) | Автор: © Іванна Осос
 
Розміщено на сторінці: Жінка - ...

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1800 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 12
avatar
...я не ангел...але ж і країна у нас не рай...)))
avatar
9 Lilafea • 11:12, 31.08.2011 [Лінк на твір]
Линьмо ж до сонця піснями – аж до Небес в молитвах,
Боже щоб Благословення знов опустилось на нас!
Боже Великий, єдиний, нам Україну храни –
Дай їй в віках розцвітати і вбережи від біди!
Дай нам підтримку і силу землю свою берегти
Дай подолати відступство і від «братів» вбережи!
Дай вберегти у чеснотах благослови знову Край
І не віддай на поталу ти Україну – Наш Рай!
avatar
2 укран • 23:06, 30.08.2011 [Лінк на твір]
Вірш ваш цікавий, по своєму філосовський, заставляє задуматись і виводить безпомилково свою істину, але є багато рядків з якими я не погоджуюсь...
avatar
7 Lilafea • 11:08, 31.08.2011 [Лінк на твір]
дякую!...проживете чуть більше, то можливо, погодитесь..Хоча часто сприйняття жінкою і чоловіком однієї і тієї ж ситуації - це зовсім різні речі тому і правильно що не погоджуєтесь!!! up я й не наполягаю на тому, що з моїми думками повинні погоджуватись , як і не намагаюсь чиїсь думки перелаштовувати під своє сприйняття...
avatar
3 Beatus • 08:45, 31.08.2011 [Лінк на твір]
Тут лірична героїня просто плутає грішне з праведним... Щодо святих, тобто людей, які не грішать, а живуть праведним, цебто правильним життям, то в них відбувається така велика внутрішня боротьба з собою, з огромом великих почуттів, про які ми, певно, й не здогадуємось і не маємо навіть найменшого уявлення... Так, дійсно, краса врятує світ, якщо ця краса дозріє в наших душах... І, мабуть, найголовніше, чим закінчується Ваш вірш: Краса жіноча - то гріховний хрест... Хіба?..
avatar
6 Lilafea • 11:04, 31.08.2011 [Лінк на твір]
як бачу, Вам уже тут і без мого втручання відповіли..Дякую за коментарі! up
avatar
10 Lilafea • 11:21, 31.08.2011 [Лінк на твір]
Чесноти вкрились порохом гріховним
Поміж землею й вічністю Небес,
Мій шлях до Бога має бути рівним,
В житті живе – відтоді як воскрес.

У споконвічній боротьбі нетлінній
Творю думками – не руйную Світ,
Що в космосі у вальсі безтурботнім
Під плач кружляє, а чи зоряний політ.

Йому байдуже до бажань і звершень,
Він наче куля каторжанина в душі
Несе до Бога крилами молитви,
Чи, навіть, суд страшний вершить.

Та сподіваюсь на вблаганність Неба,
Єдиний засіб від журби й біди, –
Відкрити Двері Вічності для себе
Й упевнено колись ввійти туди.
avatar
4 virchi • 09:43, 31.08.2011 [Лінк на твір]
"Жіноча ж – то гріховний хрест!" - повністю згоден, тільки з мааалесеньким нюансом, якщо вона приносить іншим страждання (а у переважній більшості таки приносить)...
avatar
11 Lilafea • 11:23, 31.08.2011 [Лінк на твір]
Я просто жінка… Я – це я…
Живу… і вмію ще любити.
Я вперта… і наївна…, і крихка…,
Не здатна в долі щастя попросити…

Хоч й обережна в почуттях,
Вогонь душі не загасити…
Який би біль не завдало життя…–
Буває, ладна все простити...
avatar
5 virchi • 09:45, 31.08.2011 [Лінк на твір]
"Слабка я, щоб тікати в тіні,
Ховатись у монастирях,
Іти в пустелю чи печери
Де вільная душа, як птах. "
... теж правда, бо не кожен може відректися від усіх земних благ. Хоча кажуть, що іноді бути праведником у "миру" набагато важче, чим у монастирі, "пустелі"...
avatar
8 Lilafea • 11:09, 31.08.2011 [Лінк на твір]
щиросердечне спасибі за увагу до моїх думок
avatar
12 Lilafea • 11:25, 31.08.2011 [Лінк на твір]
Сивіють мрії, завмирають струни
Неначе Демон злий пожартував.
Я ніби пташка та, що мимоволі
В казковій клітці, хтось замурував.

Зірки далекі мерехтять і ваблять,
І душу трунком споюють мою.
То ж дай спасінню відродитись знову, –
Тебе благаю щиро і молю.

Я лише жінка і гублю таланти!
Пробач мене за слабкість цю мою…
Безглуздо твій дарунок роздавати,
Та іншого життя не визнаю.

Твою так важко здійснювати Волю,
Ти мій Творець, що долю дарував
Дав силу духу, щоб долати карму,
І мудрість моїм помислам надав.


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz