Я – не свята… не знаю туги, Від радості рятуюсь й сліз… Блаженства не знайду покори… У грішному житті наскрізь. Серед святих – мені не місце, Святі не сповнені турбот, Святі не борються з обманом, Життєвих не шукають нот. Святі не відчувають злоби, Краса іх інша – не земна, Де б не стелились їх дороги Не вип’ють чашу цю до дна. Не знають смутку і скорботи, Нема в них плоті і жаги. Як за прозорою вуаллю Життям нетлінним їм іти. Я – грішна і жива, як інші, – Якщо любов – гріховна нить… То лиш вона зігріє серце, В тяжкі хвилини захистить. Слабка я, щоб тікати в тіні, Ховатись у монастирях, Іти в пустелю чи печери Де вільная душа, як птах. Тому святих навколо мало, Загрузли всі в земних гріхах У світі істина відома, Яку читаємо в книжках? Дилема тут набрала сили – Краса врятує Світ увесь! Краса природи, а чи інша…? Жіноча ж – то гріховний хрест!
Линьмо ж до сонця піснями – аж до Небес в молитвах, Боже щоб Благословення знов опустилось на нас! Боже Великий, єдиний, нам Україну храни – Дай їй в віках розцвітати і вбережи від біди! Дай нам підтримку і силу землю свою берегти Дай подолати відступство і від «братів» вбережи! Дай вберегти у чеснотах благослови знову Край І не віддай на поталу ти Україну – Наш Рай!
дякую!...проживете чуть більше, то можливо, погодитесь..Хоча часто сприйняття жінкою і чоловіком однієї і тієї ж ситуації - це зовсім різні речі тому і правильно що не погоджуєтесь!!! я й не наполягаю на тому, що з моїми думками повинні погоджуватись , як і не намагаюсь чиїсь думки перелаштовувати під своє сприйняття...
Тут лірична героїня просто плутає грішне з праведним... Щодо святих, тобто людей, які не грішать, а живуть праведним, цебто правильним життям, то в них відбувається така велика внутрішня боротьба з собою, з огромом великих почуттів, про які ми, певно, й не здогадуємось і не маємо навіть найменшого уявлення... Так, дійсно, краса врятує світ, якщо ця краса дозріє в наших душах... І, мабуть, найголовніше, чим закінчується Ваш вірш: Краса жіноча - то гріховний хрест... Хіба?..
"Жіноча ж – то гріховний хрест!" - повністю згоден, тільки з мааалесеньким нюансом, якщо вона приносить іншим страждання (а у переважній більшості таки приносить)...
"Слабка я, щоб тікати в тіні, Ховатись у монастирях, Іти в пустелю чи печери Де вільная душа, як птах. " ... теж правда, бо не кожен може відректися від усіх земних благ. Хоча кажуть, що іноді бути праведником у "миру" набагато важче, чим у монастирі, "пустелі"...
Сивіють мрії, завмирають струни Неначе Демон злий пожартував. Я ніби пташка та, що мимоволі В казковій клітці, хтось замурував.
Зірки далекі мерехтять і ваблять, І душу трунком споюють мою. То ж дай спасінню відродитись знову, – Тебе благаю щиро і молю.
Я лише жінка і гублю таланти! Пробач мене за слабкість цю мою… Безглуздо твій дарунок роздавати, Та іншого життя не визнаю.
Твою так важко здійснювати Волю, Ти мій Творець, що долю дарував Дав силу духу, щоб долати карму, І мудрість моїм помислам надав.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
я й не наполягаю на тому, що з моїми думками повинні погоджуватись , як і не намагаюсь чиїсь думки перелаштовувати під своє сприйняття...
