Так. Мені вона нагадала чомусь шкільні роки. Можливо сподівання, наївність. Є гарна традиція у шкільні свята відпускати повітряні кульки зі своїми іменами чи посланнями. Куди вони приведуть? А ще пригадую випадок листування Саманти Сміт з Андроповим. Цікава, з першого погляду не здійсненна історія. Шкода, що трагічна...
"Она идет по жизни смеясь..." слова спывака А.Макаревича, як підтвердження актуальності Вашого твору. Певен (а це видно за творами), що таких сильних і водночас таких тендітних і "слабких" жінок багато у нашій сайтівській родині...
підтримую коментарі попередників. Життєстверджувальний твір, але головне, це те, що кожен з нас може обирати, кого мати у душі... На жаль Бог лишається у душах не у всіх. Дехто Його продав за ті самі, 30 монет...
"Та розплющить віра очі Всіх утихомирить За лаштунками узбіччя Кожен день відмірить…" Правду кажете. Тільки от біда, ті, хто "заварює" війни як раз і не вірить, віршіне вірить, але не в Бога. От і маємо проблему...
Якби не проживав на Україні, після такого гарного вірша-запрошення нехайно зібрав речі і приїхав. А рідня в Почаєві є? Часто буваєте? А до місцеву Лавру відвідували?
Ні, не даремно. Кожна поезія знайде свого читача і свого прихильника. За коментарями бачу, що і ваш твір знайшов. Хтось став просто читачем, а хтось прихильником.
Глибоко копаєте. Я все розумію. Але... Можливо, та ні, точно та глобалізація таки вже в*їлася мені в мозок, адже за ПК я сиджу майже по 10-12 годин Тож твір продовжую сприймати так, як і раніше
Хоч і схожості практично не має, але читаючи твір пригадався вірш "Журавлик" з кінофільму "Доживем до понедельника":
Это не вранье, не небылицы. Видели другие видел я, Как в ручную глупую синицу Превратить пытались в журавля. Чтоб ему не видеть синей дали И не отрываться от земли, Грубо журавля окольцевали И в журнал отметку занесли. Спрятали в шкафу, связали крылья Белой птице счастья моего, Чтоб она дышала теплой пылью И не замечала ничего. Но недаром птица в небе крепла. Дураки остались в дураках. Сломанная клетка, кучка пепла. А журавлик снова в облаках.
На мою думку слова "ніщі", "наврядчче" "псують" загальне враження від твору... А разом отрималось на "добре з +" Слідкуючи за новинами в Світі задавав собі питання, які Ви розкриваєте у творі. Поки лишаюсь на узбіччі подій і спостерігаю...
Ця тема завжди була болючою. І сприймалась "важко". Тим більше зараз, у час суворого посту, напередодні ВОСКРЕСІННЯ... (незрозумів порівняння Голгофи і Говерли, але якщо бажає автор, то нехай так і буде...)
Бачите, як підмітили Хоча наприклад, у моїй рідні (настільки мені розповідали і я бачив на власні очі) холодець варили як мінімум на тиждень. Без холодильника робили на 2-3 дні, а з його появою до 10 днів.
Вразили. За назвою думав буде вірш-усмішка, щось "простеньке", без навантаження на мозок, а на справді це дійсно філософський твір. Та головне - це висновок, який Ви помітили і виклали у останньому рядку. Так. Простячки, дураки, як їх ще називають до підлості не здатні...