Дякую за твір. Усе хочемо набити шлунок і не тільки в прямому, а й переносному значенні. А "набивати" його, як Ви кажете треба Словом Божим, "А спраглого Правди напоює Слово". "Доколе буду с вами? доколе буду терпеть вас?" - казав Господь, даючи нам знову і знову шанс на Спасіння...
А художниця таки талановита. Ні, геніальна! З нею бува сперечається інша, не менш талановита - Зима. Та Осінь малює "теплими" фарбами за що і їй дяка і Вам, за чудовий твір
Не знаю, але осінь може бути і п*янкою, адже стільки осінніх квітів. Та й трави пахнуть у ці дні по іншому, не так як влітку. А які осінні ранки та вечори!!! Краса ж бо! П*янка Дякую за твір, danira! +1 довіри
Як сильно Ви закохані! Та чи варто надіятись у цій ситуації? Можливо хтось інших думає так про Вас, як Ви про своє кохання? Озирність навколо і зустрінете чийся погляд на собі
Слова ллються, як вода. Усе гарно, та праві і Ви і автор. І таке кохання буває, з прохолодою. А чому б і ні? Головне - не "перегоріти", а підтримувати його тепло...
Який гарний твір! Хтів виділити що найбільше сподобалось, та не буду, бо прийдеться скопіювати до коментарів увесь твір... Тут тільки одна оцінка - відмінно! довіра +1
Справжня трегедія та цій сторінці з твором. Гірку правді пишете і про 19 річну дівчину і про страждання рідних. Такі твори потрібні, тим більше що в них йдеться мова про те, що могла б мати дівчина у цьому житті, якби не вирішила покінчити з ним...
Дякую, Тамаро, за публікацію! Було цікаво читати і порівнювати як у нас починають навчання, а особливо закінчують школу. Якщо Ви не проти - запропоную публікацію до нашої газети, тим більше, що це актуально і корисно