ТАК! Оповідання справді реалістичне. Мені приємно подвійно, бо до гарного твору додається те, що це мій земляк, і не просто земляк, а вчитель (читав історію в школі). Дякую Олександре Семеновичу, за гарний твір!
Коли читаю такі твори, то стає сумно, як ми можемо спочатку повірити, а потім висміювати людей... Щось не досить подобається цей твір. Він більш схожий на напис на стінці будинку, який потім комусь прийдеться таки стирати...
Кожного разу, коли по ЗМІ чув про річницю бомбардування США японських містечок. Завжди задавав собі питання: "Хто дав право?". Тож мені вже давно стало зрозумілим, коли на грошах країни пишуть про віру в Бога, не чекай нічого гарного... Я знаю, розплата за ці злодіяння - тупу помсту ще прийде...
... про сумне... Те, що ці рядки так подобаються користувачам, свідчить що не усе так добре. Такий плин сучасного життя. І мені здається, чим більш до міста, тим більш ріднішими є: "Стали буднями мої свята, Стали втратами мої будні."
Гарний твір, Михайле. Ви так просто і так захопливо розповіли про ці медянички, що як інші користувачі, захотілось їх покуштувати. Та це не головне. Головне, що читаючи твір згадав свою бабусю і зараз посміхаюся, як вона частувала мене усілякими ласощами, навіть коли мені "стукнуло" за 30...
Ні. Як раз досить. Є тема, є думки, а "розжовувати" не потрібно, адже кожен з нас має власну оцінку цим подіям. Ну а хто не зрозуміє, побачить натяк останнього стовпчика...
Коли читав, мені здалось що я цей вірш теж десь чув.
А потім зрозумів, що це від схожого рядка Лєрмонтова "Смешались в кучу кони, люди..." ("Бородіно").
=== Кілька років назад я організовував засідання "круглого столу" на тематику Крут. Для гарного завершення засідання та підбиття підсумків, там не вистачало Вашого гарного твору, Олексіє...