Усе не було часу написати. А ще раніше був творчий вечір поета і художника Василя Шведова. Тільки у приміщенні бібліотеки. Буде цікаво - кажіть - опублікую
Старт на нашому саті відмінний, що і засвідчують наші користувачі. Успіхів Вам! (а для створення власної сторінки треба додати коротку біографічну довідку )
Я знаю, Олексіє. У мене теж виникла така проблема після оновлення Мизилли. Тільки вже майже місяць. Я на сайті усіх попереджав про таку проблему. Здається у міні-чаті писав. Просто Ви мабудь не звернули тоді уваги. Приходиться тепер користуватись монстром Internet Explorer -ом від дядька Гейтса. Шкода, бо Мозилла був кращим браузером...
Нічого собі, "сирий"!!! Завжди із задоволенням читаю Ваші твори. Майже усі припали "до душі" і цей не є виключенням. Думаю що більшість користувачів колись переживали ті почуття, про які Ви описуєте у своєму творі. Я оцінюю без вагань на "відмінно".
Саме так, Тамаро! Прочитавши вірш думав чому він так мені припав до душі? У чому секрет, крім майстерно написаного слова? А відповідь у Вашому коментарі. Народний мотив, ось що примушує ще раз прочитати твір і повернутись до нього.
Пам*ятаєте? Ой там на горі, ой там на крутій, Ой там сиділи пара голубів. | (2)
Вони сиділи, цілувалися, Сивими крильми обнімалися...
Ще раз дякую за твір, бо зачитував його у якості привітання з бвілеєм свого шефа. Проводжали на пенсію. Усе у творі є - і серйозність думки, і звичайний народний гумор. Геть забув просвою пропозицію щодо створенна такої сторінки - "Привітання". Тож виконую...
"Листок припав грудьми до скла" - такого ніде не зустрічав. Красиво. І твір вцілому сподобався. Це талант, пане Вікторе, так гарно поєднувати природу з людиною. Дякую!
Пані Маріє, Ви розмістили свій твір у 2-х категоріях - "Життя..." та "Онишканич Петро". Я виправив сьогодні цю помилку, адже Ви не Петро Будьте уважні наступного разу