Поділяю вашу думку, пані Ольго. Така категорія, як "любитель поезії" , це шанс багатьом з нас долучитися до небесного промислу - творити у царині Слова (навіть коли і біля самого підніжжя цієї величної гори - ПОЕЗІЯ).
Дякую, Ігоре, за такий дотепний коментар. Вірш, як субстанція неподільна, один. Віршики, похідні від нього, багато (це і два). Аналогія до дерева і плодів. Просто, ненароком, подивився на ці речі під іншим (не традиційним) кутом бачення.
Кажуть,що криве дерево і криво росте. Ось і в мене ця рима кульгає, хитається, спотикається. Ніяк не вирву, ці прогріхи минулого. Вже і намагаюся (після зауважень, з подвійною силою). Може таки вирівняюся.
Дякую, пане Василю, за розуміння. Праця - це "альфа" і "омега" в житті кожної людини, обдарованої Господом талантами. Все інше - відгомін, який вона (поезія) залишає у душах людей.
"Радості – радуюсь, звісно, Смуток – смакую терпляче". Як у тій пісні, Вікторе, приймаєте від долі і смуток, і радість. Гарно. Структура вірша, зміст, рима. Старатимуся переймати досвід.